Українська висока технічна школа у Львові
Більше дій
Українська висока технічна школа у Львові заповнила лакуну української технічної освіти, за умов відвертої антиукраїнської політики, зокрема обмежень вступу громадян непольської національності до вищих навчальних закладів.
На початку 20-х рр. ХХ ст. українська молодь із товариств «Академічна громада» й «Основа» українських студентів Політехніки у Львові та громадські діячі Українського технічного товариства (УТТ), Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), Товариства наукових викладів імені П. Могили та Ставропігійського інституту виборювали право на існування української вищої освіти в Галичині [1].
У квітні 1920 р. була перша спроба створити «Українську політехніку». Силами УТТ організовано тримісячні курси технічних рисувальників, яких бракувало в технічних бюро міста. Навчання відбувалося за програмою першого року Львівської політехніки (це вдалося зробити на основі статуту Товариства). У липні 1920 р. організовано виставкау праць слухачів і святкування завершення першого року курсів.
Свій перший академічний рік (1921/22) «Українська політехніка» розпочала 1 жовтня 1921 р. як технічний відділ (8 кафедр, 150 студентів) при Українському університеті у Львові[2]. Заняття для студентів-техніків проводили здебільшого в будівлях фабрики Івана Левинського. Математику викладав проф. Володимир Білинський, хімію – проф. др. Юліан Гірняк, відомий вчений-хімік[3].
У березні 1922 р. створено самостійний навчальний заклад – Українську політехнічну школу у Львові, а у вересні того самого року затверджено її статут[4]. У складі Української політехнічної школи були інженерно-будівельний, машинобудівний та лісово-агрономічний відділи (факульттети). У Львові заняття 1922/23 академічного року розпочалися 1 грудня 1922 р. Обрано новий сенат, у який увійшли ректор Віктор Лучків, проректор Йоаникій Шимонович і керівництво відділів: декани Павло Волосенко (машинобудівний), Всеволод Левицький (лісово-агрономічний), Витовт Манастирський (інженерно-будівельний). Розроблено навчальні програми, які відповідали програмам європейських політехнік. Керівництво школи підписало угоду з Чеським технічним університетом для студентів лісово-агрономічного відділу. Це був період найбільшого розквіту «Української політехніки».
У викладацькому складі на 1922/23 навчальний рік були: Петро Холодний (кафедра фізики і хемії), Віктор Лучків (кафедра будівництва), Іван Фещенко-Чопівський (кафедра металургії), Володимир Кузьмович (кафедра фізики і механіки), Йоаникій Шимонович (кафедра економіки), Витовт Манастирський (кафедра мірництва), Всеволод Левицький (професор на кафедрі лісництва), Пилип Пилипчук (відділ механіки), Микола Чайковський (професор математики), Володимир Білинський (кафедра математики), Євген Фільварків (кафедра ботаніки), Володимир Занько (викладач зоології), Михайло Корчинський (викладач правознавства), Осип Васюта (кафедра нарисної геометрії), Іван Сітницький (кафедра математики), Степан Ваврик (кафедра лісництва)[4].
З червня 1923 р. Українську політехнічну школу перейменовано на Українську високу технічну школу у Львові (УВТШ) з дворічним строком навчання. На початок нового 1923/24 навчального року Українська висока технічна школа мала вже 4 відділи: будівельної інженерії зі 17 кафедрами та двома роками студій, машинобудування зі 17 кафедрами і двома роками студій, хімічний із 9 кафедрами й одним роком навчання, лісово-агрономічний із 27 кафедрами і двома роками студій.
Починаючи зі зимового семестру 1923/24 навчального року, до колективу викладачів «Української політехніки» приєднався син великого Каменяра – Петро Франко. Він викладав упродовж двох навчальних років на будівельному, машинобудівному та лісово-агрономічному відділі фізику та хімію[4].
У структурі лісово-агрономічного факультету була найбільша кількість кафедр. Декан факультету Всеволод Левицький викладав дендрологію, деревинознавство, лісовпорядкування, лісову ентомологію та оцінювання лісу. У 1923/24 р. серед викладачів, які вели навчальний процес були: професор Йоаникій Шимонович (право, лісова інженерія), доктори Микола Чайковський (математика) і Олександр Марітчак (публічне право), доцент Володимир Занько (зоологія), інженери Осип Васюта (загальна інженерія), Євген Архипенко (рільництво, ландшафтознавство, рибальство), Володимир Бартош (геологія, рільнича геологія, мінералогія), Витовт Манастирський (землемірна справа, креслярство, теорія помилок), Михайло Федецький (нарисна геометрія), Геронім Глібовицький, Степан Ваврик (фітопатологія), Віктор Лучків (фізика). До останнього дня діяльності в УВТШ викладав ботаніку Микола Мельник.
Заняття відбувалися в різних місцях: в будинку «Рідної школи» (вул. Городецька), в Українськім Академічнім домі (вул. Супінського (тепер – М. Коцюбинського), в домівці «Основи», яка містилася в будинках фабрики проф. І. Левинського (вул. Потоцького, 58 (тепер – Т. Чупринки), та в будинках, що належали до будівель церкви Св. Юра, а іспити відбувалися в приватних домах викладачів. Деколи заняття проводили просто неба. Збереглась унікальна фотографія, на якій професор П. Холодний займається з групою студентів, імовірно, на схилах Святоюрської гори.
У 1923 р. українські нелегальні вищі навчальні заклади зазнали численних переслідувань. Почалась еміграція студентів за кордон. Ці обставини змушували керівництво Української вищої технічної школи шукати можливості для продолження навчання студентів. Наприкінці листопада 1922 р. у Вищу технічну школу Вільного міста Данціґа (Гданська) зі Львова виїхала делегація на чолі з ректором В. Лучківим. Він зустрівся з ректором, проф. Фридрихом Вільгельмом Отто Шульце і погодив проходження навчання студентів зі Львова в 1922/23 академічному році.
У березні 1923 р. за активної підтримки митрополита Андрея Шептицького створено Мистецьку школу О. Новаківського, як окремий, четвертий відділ «Української політехніки». Олексу Новаківського призначено деканом відділу, а його заступником став художник Осип Курилас. У школі викладали професор Львівського університету Іларіон Свєнціцький, директор Національного музею у Львові; історію культури – мистецтвознавець Володимир Залозецький; пластичну анатомію – вчений-психолог Стефан Балей; природу – Іван Раковський, головний редактор Української загальної енциклопедії; предмет перспективи вів архітектор Євген Нагірний; техніки і технології живопису навчав Володимир Пещанський; курс сценографії прочитав поет-емігрант Микола Вороний. Історію мистецтва впродовж двох років читав сам митрополит Андрей[5].
1923/24 академічний рік розпочався у жовтні інавгурацією в церкві Св. Юра. Однак польська влада продовжувала переслідувати «Українську політехніку» й у цьому навчальному році. За таких обставин 1 жовтня нелегальний навчальний заклад розпочинав свій наступний 1924/25 академічний рік. У травні 1925 р. прокотилась хвиля арештів. У 1925/26 навчальному році за ректора Всеволода Левицького, студенти дістали дипломи після І державного іспиту на відділі машинобудування, інженерному та лісовому. В цей період вищі українські школи припинили свою діяльність[4].
Примітки
- ↑ Ковалюк Р. Національно-патріотичний рух студентської молоді Львівської політехніки (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.). Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2003. С. 62–87.
- ↑ Мартинець В. Українське підпілля. Від У. В. О. до О. У. Н. Спогади і матеріяли до історії та передісторії українського організованого націоналізму. Б. м. в., 1949. С. 88–91.
- ↑ Граб Б. Українська політехнічна школа у Львові та її контакти з Політехнікою Вільного міста Данціґу // Пропам’ятна книга данціґерів. Історичні нариси та спомини колишніх студентів Політехніки Вільного міста Данціґу 1921–1945. Філадельфія ; Торонто ; Нью Йорк, 1979. С. 33, 204–206.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Самотий Р. Освітній феномен таємної Української політехніки // Leopolis Scientifica. Наука у Львові до середини XX століття. Частина I. Наукові осередки : збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. Львів : Артос, 2020. С. 197–234.
- ↑ Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові. Біографічний словник учнів. Львів, 1998. 63 с.
Дану статтю підготувала вчений секретар, к.н.с.к Рената Самотий.