Лучків Віктор
Більше дій
Віктор Лучків – інженер-будівельник, ректор Української Високої Технічної Школи у Львові, громадський діяч, член Українського технічного товариства.
Біографія
Віктор народився у Львові 24 серпня 1878 р. у родині службовця Крайової дирекції казначейства ( Krajowej Dyrekcji Skarbu) Яна Лучківа[1] . З відзнакою закінчив у 1899 р. цісарсько-королівську ІІ вищу державну (німецьку) гімназію у Львовi. Восени 1900 р. вступив на відділ інженерії Вищої технічної школи. Під час навчання був активним членом Товариства українських студентів політехніки «Основа», завзято навчався, займався науковою роботою. Інженерний відділ, за спеціальністю водне будівництво закінчив у 1905 р. з оцінкою «дуже здібний».
.jpg)
Після завершення навчання, впродовж трьох років працював на кафедрі водного будівництва асистентом професора Лукаша Юліана Бодашевського.
У серпні 1908 р. він починає працювати інженером водного будівництва при Галицькому намісництві. У 1913 р. брав участь у Х Конгресі європейських водних шляхів («середземної плавби») в Констанці над Баденським озером (Швейцарія). У 1914 р. початок війни застав Віктора Лучківа на вище згаданій службі.
Про його перебування в лавах австрійської армії дані практично відсутні. Відомо лише, що у 1917 р. Віктор Лучків імовірно перебував на будівництві колонії для мігрантів і сезонних працівників (табору, розрахованого для щонайменше 12 тисяч осіб) у м. Аушвіц (Освенцім). За спогадами очевидців, він був справжнім сином українського народу, патріотично налаштованим, про що свідчать численні сутички і неприємності під час перебування в неукраїнському середовищі[2] .
Новий період життя Віктора Лучківа починається 1 листопада 1918 р. Він добивається переводу з Освенціма до Бучача. У Бучацькому повіті інженер Віктор Лучків був шефом експозитури для відбудови поселень, пізніше – виконував обов’язки військового коменданта. За деякий час, уряд ЗУНР запрошує Віктора Лучківа до роботи у Міністерство шляхів головним референтом Секретаріату публічних робіт у Станіславові, де він працює з великим натхненням і самовідданістю, виявляє залізну волю, енергію та неабиякі організаторські здібності.
Крім того, з головою поринає у громадську діяльність. Докладає зусиль для пропаганди і підняття статусу професії інженера. За ініціативи Віктора Лучківа 4–5 травня 1919 р. відбувся з’їзд інженерів і техніків у Станіславові.
Після поразки ЗУНР у липні 1919 р. i відході армії за Збруч, Віктор Лучків залишається у Бучачі. Польська влада заарештовує його і через деякий час переводить до Львова. Після виходу на волю займається приватними роботами. У 1921 р. Надзірна рада, що опікувалась майном професора Івана Левинського, запросила Віктора Лучківа на посаду директора акційної спілки «Агрономічно-технічного товариства “Праця” імені Івана Левинського». Він завідував фабриками на вул. Потоцького (тепер вул. Чупринки) і працював там до 1926 р.[3]
Віктор Лучків брав участь у діяльності Українського технічного товариства (УТТ) та у створенні його друкованого органу – журналу «Технічні вісти». Як він сам пише у біографії – був членом товариства «Просвіта».
Упродовж 1921–1926 рр. Віктор Лучків вкладає титанічну працю в організацію Української Високої Технічної Школи у Львові – Української (таємної) політехніки.
У 1926 р. матеріальні труднощі змушують Віктора Лучківа виїхати на Захід. Відірваний від рідного краю він починає виснажливу боротьбу за хліб насущний. Спочатку працює керуючим маєтку посла Сливінського.
Згодом прибуває до Сілезії. У цей час все професійне вміння він віддає на розробку важливого проекту регуляції річок, який дає велику економічну ефективність в роботі копалень. Виходить серія його публікацій у галузевих виданнях, автор виступає перед офіційними і фаховими колами в Катовицях і Домброві Гірничій. Це була остання потужна спроба професійної реалізації Віктора Лучківа як інженера. У фаховій пресі писали, що він протягом 1926–1927 рр. виконав низку вимірювань припливу р. Бриниці.
У 1927 р. Віктор Лучків влаштовується інспектором міських робіт при магістраті у Сосновці. Згодом переїжджає у Мисловиці, починає працювати у фірмі, яка займається каналізаційними та водопровідними роботами.
Віктор Лучків брав діяльну участь у польській громадській організації «Морська і колоніальна ліга» (Liga Morska i Kolonialna) шляхом організації заходів і сам виступав з лекціями, пропагуючи питання морського та річкового судноплавства. Був членом правління у Сосновці, членом Окружної ради у Катовицях, заснував осередок у Мисловицях[4] .
Десятиріччя тяжких життєвих випробовувань зламали його здоров’я на стільки, що стало майже неможливим виконання службових обов’язків. У віці 52 років Віктор Лучків трагічно загинув. Похорон відбувся 4 січня 1931 р. на католицькому цвинтарі у Мисловицях.
Діяльність у Львівській політехніці
Протягом 1905–1908 рр. працював асистентом на кафедрі водного будівництва під керівництвом професора Юліана Бодашевського.
У 1907 р. отримав стипендію Міністерства освіти для організації наукової подорожі на інженерні об'єкти Західної Європи. Отриманий досвід висвітлив у брошурі «Наукове відрядження інженерного факультету...» (1908) («Wycieczka naukowa wydziału inżeneryi Lwowskiej Szkoły Politechnicznej...»). Звіт і опис подорожі, яку організовано з метою вивчення досвіду функціонування альпійських залізниць, опубліковано також у журналі «Czasopismo Techniczne». Для Віктора Лучківа вивчення досягнень європейської інженерної думки та набутий досвід мав велике значення, адже в біографії, яка зберігається у Львівському архіві, він перераховує інженерні об’єкти, міста в Австро-Угорській імперії та країни, які він відвідав: Чехію, Угорщину, Італію, Німеччину, Швейцарію, Францію.
Діяльність в Українській Високій Технічній Школі у Львові
Саме в той час (1921–1926 рр.), коли нищилося українське шкільництво, Віктор Лучків займається організацією Української (таємної) політехніки – Української Високої Технічної Школи у Львові.
У 1921/22 навчальному році Віктор Лучків починає викладати на відділі «будови машин». У 1922 р. його обирають ректором Української політехніки. Організаторські здібності він спрямовує на адміністрування, збори, наради. Водночас активно займається викладацькою діяльністю, читає курси: технології будівельних матеріалів, опору матеріалів, гідравліки на кафедрі будівництва. У 1923/24 навчальному році викладає фізику на лісово-агрономічному факультеті.
.jpg)
У зв’язку з утисками діяльності Української політехніки з боку польської влади почалася еміграція студентів на навчання за кордон. Отже, такі обставини змушували керівництво Української політехніки шукати можливості для студентів продовжувати навчання. Цим питанням почав займатися ректор Віктор Лучків. Він використовує кожну нагоду, відстоюючи права Української Високої Технічної Школи. Віктор Лучків вів листування з керівництвом закордонних політехнік, щоб утвердити статус навчання в Українській політехніці. Це сприяло тому, що після закінчення другого року навчання львівські студенти могли продовжувати здобувати знання за кордоном.
Ще в кінці листопада 1922 р. у Данціґ (Гданськ) зі Львова виїхала делегація на чолі із ректором Віктором Лучківим. Він мав «аудієнцію» в тодішнього ректора проф. Фридріха Вільгельма Отто Шульце в присутності голови Товариства українських студентів політехніки «Основа» Юрія Яримкевича та студента Юрія Лашкевича.
23 червня 1923 р. Віктор Лучків брав участь у відкритті першого Українського банку у Данціґу. Ця установа мала на меті фінансово підтримувати українську громаду.[5]
Протягом першої половини 1925 р. Віктор Лучків ще перебував на посаді ректора Української Високої Технічної Школи[6]
Членство
Віктор Лучків був членом громадських організацій: Товариства українських студентів політехніки «Основа», товариства «Просвіта», польського гімнастичного товариства «Сокіл», Політехнічного товариства у Львові.
Примітки
- ↑ Державний архів Львівської області. Львовский политехнический институт. Инженерный факультет. Личное дела Лучкува Виктора Яновича, ф. 27, оп. 5, спр. 9283, С. 1.
- ↑ Віктор Лучків : [некролог] // Технічні вісти. 1931.Ч. 2.
- ↑ Віктор Лучків : [некролог] // Технічні вісти. 1931.Ч. 2.
- ↑ Z żałobnej karty. Ś. p. Inż. Wiktor Łuczków [Electronic resource] // Morze. 1931. Z. 2. S. 13. Url: https://dlibra.umcs.lublin.pl/Content/28827/PDF/czas2595_1931_2.pdf (last access: 10.01.2025).
- ↑ Граб Б. Українська політехнічна школа у Львові та її контакти з політехнікою Вільного міста Данціґу / Б. Граб // Пропам’ятна книга данціґерів. Історичні нариси та спомини колишніх студентів Політехніки Вільного Міста Данціґу 1921–1945 / матеріали вибрав і приготовив до друку В. Шиприкевич. Філадельфія ; Торонто ; Нью-Йорк : накладом Архівної Комісії Данціґерів, 1979. С. 204, 205, 208.
- ↑ Державний архів Львівської області. Квестіонари Української Високої Технічної Школи у Львові 1924/25 рр., ф. 629, оп. 1, спр. 14, арк. 30–32.
(с) Дану статтю підготувала вчений секретар, к.н.с.к Рената Самотий.