Шраг Микола Ілліч
Більше дій
Шраг Микола Ілліч – український науковець, видатний фахівець у галузі економіки. Громадський і політичний діяч, один з засновників Української Народної Республіки, заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918 рр.).
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 8 травня 1894 р. в Чернігові у родині відомого громадського та земського діяча, адвоката, лідера фракції у І та ІІ Державних Думах Іллі Людвиговича Шрага та його дружини Єлизавети Ісааківни.
Середню освіту отримав у Чернігівській чоловічій гімназії. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1912–1917) (тепер – Московський державний університет ім. М. Ломоносова).[1]
Працював заступником завідувача публічної бібліотеки в Києві (1917–1918).[1] З 1917 р. – заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки. Заступник завідувача економічного відділу в Чернігові в галузі сільського господарства (1918–1919).[1]
З 1919 р. – радник Української дипломатичної місії в Будапешті. З 1920 р. перебував у Відні.[2]
Займав посаду заступника завідувача економічного відділу торгового представництва СССР у Варшаві (1923). Завідував експортним бюро Народного комітету зовнішньої торгівлі УРСР (1923–1926) у м. Харкові. Упродовж 1926–1931 рр. був заступником начальника планового управління ВРНХ (Вищої ради народного господарства), що теж знаходилась у Харкові.[1]
Був у Вищій раді народного господарства УРСР, у Товаристві працівників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву. У 1931 р. за сфабрикованою справою «Українського національного центру» був засуджений до 6 років заслання, яке відбував у Саратові та Ростові-на-Дону.[3]
Як вказував у своїй біографії сам науковець, він працював, головним чином, у сфері планування і організації виробництва на промислових підприємствах і в органах планування народного господарства: завідувач відділу заводу «Саркомбайн» у м. Саратові (1932–1936); старший інженер заводу «Красный аксай» (1936–1937), начальник планового відділу заводу «Красное знамя» (1937–1941) у Ростові; старший економіст райплана м. Ленинское Сталінградської області; заступник начальника відділу на заводі «Карболит» в м. Орехово-Зуево (1942–1944); начальник відділу «Главвино» в Києві.[1]
У 1945 р. був направлений Держпланом УРСР на роботу до Львівської планової комісії, в якій займав посади: начальника промислового сектора; заступника голови Львівської планової комісії; начальника сектора зведеного планування (аж до 1954 р.).
Навчався в університеті марксизму-ленінізму у Львові (1950–1952). Закінчив екстерном (1951–1952) Торгово-економічний інститут у Львові (тепер – Львівський торговельно-економічний університет), отримав фах економіста.
Упродовж 1945–1953 рр. – старший викладач Львівського політехнічного та Львівського лісотехнічного (тепер – Національний лісотехнічний університет України) інститутів. У лютому 1954 р. у зв’язку з обранням на конкурсі (1953) на посаду доцента Львівського політехнічного інституту (ЛПІ) робота в цій установі стала основним місцем праці.[1]
У липні 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Машиностроительная промышленность западных областей Украинской ССР и пути ее дальнейшего развития» та здобув науковий ступінь кандидата економічних наук. Вчене звання доцента Миколі Шрагу присвоєно у травні 1957 р.
Очолював кафедру економіки і організації виробництва у машинобудівній і енергетичній промисловості (1958–1963). З 1964 р. – доцент об’єднаної кафедри економіки і організації галузевої промисловості.
Закінчив роботу над докторською дисертацію «Основные вопросы теории комплексного развития промышленности СССР» і захистив (1965) у Київському інституті народного господарства (тепер – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). У 1966 р. затверджений на посаді професора кафедри економіки і організації галузевої промисловості в ЛПІ. Науковий ступінь доктора економічних наук вченому присвоєно у 1967 р.[1]
Викладав дисципліни «економіка соціалістичної промисловості», «економіка машинобудування» та ін. Свої знання і досвід сумлінно передавав студентам, аспірантам та викладачам. Активно займався громадською діяльністю. За завданням громадських організвацій читав лекції для інженерно-технічних працівників промислових підприємств Львова, що впливало на підвищення їх кваліфікації. Лекції проводились у лекційних бюро обкому і міському комуністичної партії УРСР (хоч Микола Шраг був безпартійним) та у колгоспах Львівської області.[1]
Добре знав українську, російську, німецьку та трохи англійську і польську. Володів віолончеллю як професійний музикант. Упродовж багатьох років грав у Народному симфонічному оркестрі ЛПІ.[4]
Микола Шраг був винятково обдарованою, багатогранною і суперечливою особистістю. Помер 2 лютого 1970 р. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Нагороди та членство
Медаль «За доблестный труд в Отечественной войне 1941–1945 гг.» та інші відзнаки СРСР. Численні подяки від керівництва інституту, почесні грамоти та інші відзнаки СРСР.
Член наукових рад з низки економічних проблем в Інституті економіки АН СРСР. Заступник голови комісії виробничих сил Науково-технічної ради Львівського раднаргоспу. Багато років був керівником економічної секції Львівського обласного товариства «Знання».[1]
Наукова діяльність
Микола Шраг – визначний теоретик розміщення продуктивних сил.
Мав великий досвід планування промисловості та інших галузей народного господарства. За його участю розв’язано низку проблемних питань розвитку економіки в УРСР: перший п’ятирічний план розвитку УРСР; план створення промисловості навколо «Дніпробуду»; генплан реконструкції м. Львова; плани використання природних ресурсів і розвитку промисловості західних областей України; створення ряду нових промислових виробництв у західних областях України та ін.[1]
Працюючи в промисловості і органах планування, займався науковою роботою.
Автор більше 50 праць з формування, теоретичного обгрунтування та розвитку промислових комплексів.
Серед них: «Машиностроительная промышленность западных областей Украины и пути ее развития» (1955); «О создании районных базовых литейных цехов в западных областях Украины» (1957); «Развитие машиностроения за 40 лет советской власти» (1957); «Индустриальный Львов в дни семисотлетия» (1958); «Об основных предпосылках дальнейшего развития машиностроения во Львовском экономическом районе» (1958); «Специализация и кооперирование промышленности СССР» (1959); «О некоторых вопросах дальнейшего развития машиностроительной промышленности во Львовском экономическом районе» (1960); «Специализация и кооперирование – важнейшие резервы роста производительности труда» (1961); «Структурные сдвиги и производственные связи в промышленности Львовского экономического административного района» (1961); «Рациональное размещение производительных сил в СССР» (1963); «Некоторые вопросы размещения промышленных комплексов СССР» (1965); «Основные направления материально-технического снабжения» (1965); «Отраслевая структура и особенности промышленных комплексов» (1965); «Роль химической промышленности в формировании промышленного комплекса» (1965); «Промышленные комплексы СССР» (1968) та ін.
Примітки
- ↑ 1,00 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,07 1,08 1,09 Архів Національного університету «Львівська політехніка» Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 560. 90 с.
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 140–143.
- ↑ https://shron1.chtyvo.org.ua/Heida_Olha/Malovidomi_fakty_do_biohrafii_Mykoly_Illicha_Shraha.pdf?PHPSESSID=5dnauh6af7e8tj85qihag34eb4 Гейда О. Маловідомі факти до біографії Миколи Ілліча Шрага. Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 років
- ↑ Боратинець В., Белоха Л. В цьому життя. Радянський студент. 1969. 4 черв. (№ 20). С. 4.
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна