Толопко Дмитро Костянтинович
Більше дій
Толопко Дмитро Костянтинович – український науковець, видатний фахівець у галузі хімії.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився в українській сім’ї 7 листопада 1912 р. у с. Під’ярків Львівської області.
Батько був ковалем. Дмитро Толопко мав дві сестри (Марія і Катерина) і два брати (Леон та Павло). Усі сини коваля отримали вищу освіту того часу.[1] Старший брат (Леон) був народжений у Нью-Йорку. Тому, саме до Америки емігрував у 1925 р. зі сестрою. Батько, молодший брат і ще одна сестра залишились у Під'яркові. Вони стали колгоспниками.[2]
Після закінчення початкової сільської школи у Під'яркові Дмитро Толопко навчався у Львівській гімназії № 1. Через обставини, що склалися між українцями і поляками з політичних причин, змушений був перевестись до гімназії у Перемишлі, яку закінчив у 1932 р. Цього ж року став студентом Львівської політехніки, незважаючи на своє українське походження. Це свідчить про грунтовні знання Дмитра Толопка, бо Річ Посполита намагалась не допускати українців до навчальних закладів такого рівня.
У 1937 р. одружився із вчителькою Ольгою Кос (1910–1992). Народився син Ігор (1938–1988).[2]
У 1939 р. Дмитро Толопко закінчив хімічний факультет Львівської політехніки, отримавши диплом інженера-хіміка, і став асистентом кафедри загальної та аналітичної хімії.
Під час німецької окупації працював інженером-хіміком, учителем хімії у хімічній школі та асистентом Технічних фахових курсів.
Після вступу до Львова радянських військ, у 1944 р., отримав посаду асистента кафедри органічної хімії. З 1946 р. – старший викладач цієї кафедри.
У 1947 р. народився другий син – Ярослав. У 1948 р. померла мати Дмитра Костянтиновича.
Кандидатську дисертацію на тему «Синтез і властивості третинного гідропероксиду» захистив у Київському університеті (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) у 1955 р. Отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук (1956).
Організував (1959) у Львівському політехнічному інституті (ЛПІ) підготовку спеціалістів – інженерів-технологів з нової спеціальності «Технологія основного органічного та нафтохімічного синтезу і синтетичного каучуку».
Створив навчальну лабораторію з основного органічного синтезу (1960). У 1965 р. цю лабораторію трансформовано у кафедру технології основного органічного й нафтохімічного синтезу (ТООНС), а Дмитро Толопко став її очільником.[2]
Вчене звання доцента присвоєно у 1962 р.
Науковець був заступником голови секції «Хімія та хімічні технології» Західного наукового центру АН УРСР, закріпленим до академгрупи ТООНС-5. Опікувався студентами-іноземцями кафедри ТООНС, відповідав за науково-дослідну роботу студентів ФТОР.[2]
Докторську дисертацію «Дослідження в галузі акрилатних мономерів» захистив у Львівському політехнічному інституті в 1972 р. Доповідав українською мовою. Отримав науковий ступінь доктора хімічних наук. Через рік (1973) – вчене звання професора.
У 1974 р. створену ним кафедру об’єднали з кафедрою технології нафти і газу. Виникла кафедра технології нафти і нафтохімічного синтезу. На посаді професора цієї кафедри Дмитро Толопко працював до кінця свого життя.
Лекції для студентів читав лише українською мовою, з багатьох дисциплін: «хімія і технологія основного органічного та нафтохімічного синтезу»; «основи наукових досліджень»; «введення до спеціальністі»; «скорочений курс хімії і технології основного органічного та нафтохімічного синтезу для студентів-іноземців спеціальності ТНГ» та ін. Проводив семінари з науково-дослідної роботи, керував ознайомчою практикою студентів першого курсу, розробляв методичні вказівки до лабораторних робіт.[2]
Під керівництвом професора багато студентів захистили дипломні проекти, підготували доповіді на студентські науково-технічні конференції, виконано і захищено 29 дисертацій.
Був активним членом товариства «Знання» та УНВО «Хімік». Проводив лекції на суспільно-політичну та науково-популярну тематики у Львівській області, зокрема, на Калушському заводі «Хлорвініл», Львівському хімфармзаводі, заводі «Реактив» та студентам ЛПІ.[2]
Помер Дмитро Костянтинович 28 жовтня 1990 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 32.
Наукова діяльність
Напрям наукових досліджень – окиснення органічних речовин, синтез акрилатних мономерів і перекисних сполук.[2]
У післявоєнні роки науково-дослідна діяльність вченого стосувалась, в основному, галузі хімії пероксидних сполук. Тема «Синтез і властивості третинного гідропероксиду» лягла в основу кандидатської дисертації (1955 р.)
Лабораторія основного органічного синтезу (1959), організована вченим, досліджувала технічні процеси газофазного окиснення олефінів на гетерогенних каталізаторах в ненасичені альдегіди. Лабораторія дала змогу розробити технологію одержання універсального сульфоалкілюючого агента сультону, що була впроваджена на львівському заводі «Реактив». Ця технологія забезпечила виготовлення сультону для всього СРСР і Болгарії.[3]
Упродовж майже 20 р. технологія великомасштабного виробництва, створена Дмитром Толопком у лабораторії, забезпечувала потреби десятків наукових і медичних лабораторій і сотень науковців антисептиком та дезінфектором β-пропіолактоном.
Науково-дослідна робота кафедри ТООНС, що утворена на базі лабораторії (1965), упродовж 1966–1970 рр. проводилась одночасно у трьох напрямках: парофазне гетерогенно-каталітичне окислення олефінів/ізобутилену до α-ненасичених альдегідів; оксидація α-ненасичених альдегідів до відповідних кислот; одержання похідних α-ненасичених кислот/хлорангідридів, ефірів, амідів та ін.[2] Працівники кафедри, очолювані Дмитром Толопком, розробили нові методи синтезу цінних напівпродуктів органічного синтезу. Під керівництвом і при безпосередній участі науковця синтезовано ряд нових мономерів на основі α-акрилових кислот і вивчено кінетичні закономірності та механізм реакції цих процесів.[4]
Проведені дослідження лягли в основу докторської дисертації (1972).
29 дисертацій оригінальних досліджень, захищених під керівництвом вченого, є одним із свідчень існування наукової школи Дмитра Толопка. Серед його учнів – Є. Мокрий, В. Жизневський, Й. Ятчишин на ін.
Виконані Дитром Толопком та його учнями наукові дослідження з каталітичної оксидації олефінів до альдегідів та кислот є значним вкладом в теорію та практику гетерогенного каталізу.
Теоретичні дослідження і практичні результати висвітлені в публікаціях науковця. Він є автором понад 150 наукових праць. Серед них: «Нитрование галоидопроизводных пиридина» (1938); «Получение уксусного ангидрида прямым окислением ацетальдегида» (1960); «Окисление тринзопробилбензола» (1961); «Автоокисление низших ненасыщенных альдегидов» (1965); «Одержання акрилілхлориду безперервним методом» (1965); «Одержання акролеїну каталітичним окисленням алілового спирту» (1965); «Хлорування ізобутилену до хлористого металіну» (1965); «Окисление изобутилена до метакролеина» (1966);
«Окисление акролеина до акриловой кислоты» (1966); «Парофазное окисление изобутилена до метакролеина на железо-сурьмяно-молибденовых и железо-теллур-молибденовых катализаторах» (1966); «Получение хлорангидридов карбоновых кислот» (1966); «каталитическое окисление изобутилена до метакролеина (1966); «Взаимодействие хлорангидридов α-ненасыщенных карбоновых кислот с аллиловым спиртом» (1971); «Автоокисление α-акрилакролеинов» (1972); «Кинетика реакций низших карбоновых кислот с тионилхлоридом в присутствии N, N-диалкиламидов» (1972); «Высшие алифатические эфиры кротоновой кислоты» (1973); «Кинетические закономерности взаимодействия твердых карбоновых кислот с тионилхлоридом» (1974); «Исследование бинарных систем о- и п-хлортолуолов с ССI4, СНСІ3, СНВr3, SnCI4, HCI3, SbCI5, и HCON(CH3)2» (1975); «Кинетика и механизм жидкофазного окисления α-алкилакролеинов» (1975); «Влияние щелочных добавок, солей металлов переменной валентности, их окисов на процесс окисления α-ненасыщенных кислот» (1976); «Изучение реакционной способности органических надкислот в реакции α-алкилакролеинов» (1976);
«Распределение 1, 3-пропансультона между водой и органической фазой» (1977); «Высшие алифатические эфиры кротоновой кислоты» (1978); «Изучение условий процесса получения β-пропиолактона конденсаций кетена с формальдегидом» (1978); «Кинетика реакции окисления α-алкилакролеинов перекисью водорода, катализированная двуокисью селена» (1978); «Некоторые особенности механизма неполного окисления олефинов и α-ненасыщенных альдегидов на Te-Mo-O содержащих катализаторах» (1978); «Способ получения α-алкилакриловых кислот» (1979); «Использование органических перкислот в качестве окислителей альдегидов» (1980); «Исследования процессов получения α-алкилакриловых кислот» (1981); «Синтез эфиров α-алкилакриловых кислот» (1981); «Способ очистки 1, 3-пропансульфатона» (1982); «Способ приготовления катализатора для получения метакролеина» (1982) та ін.
Науковець отримав 10 свідоцтв на винаходи і патент.[5] Серед них: «Способ получения акрилилхлорида» (1963); «Способ получения метакролеина» (1965); «Способ получения метакролеина каталитическим окислением изобутилена» (1965); «Способ получения α-этилакриловой кислоты» (1973); «α-Алкил-1-акрилоил-1-третбутилпероксиэтаны для получения реакционноспособных сополимеров с виниловыми мономерами» (1976); «Способ получения α-алкилакриловых кислот» (1977).
Примітки
- ↑ Толопко Дмитро Костянтинович : до 90-ліття від дня народження / Національний університет "Львівська політехніка"; уклад.: З. Г. Піх та ін. Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2002. 48 с.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 2,7 Архів Національного університету «Львівська політехніка» Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 331. 104 с.
- ↑ Толопко Дмитро Костянтинович : до 100-ліття від дня народження / Національний університет "Львівська політехніка"; уклад.: З. Г. Піх та ін. Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2012. 68 с.
- ↑ Толопко Дмитро Костянтинович : бібліогр. покажч. / Львівський політехнічний інститут ; уклад.: М. Д. Федевич, Т. М. Мокрівський ; відп. ред. Й. Й . Ятчишин. Львів, 1982. 16 с.
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 125–127.
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна