Мигаль Микола Костянтинович
Більше дій
Мигаль Микола Костянтинович – український науковець, видатний фахівець у галузі геодезії.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився в українській родині 19 грудня 1905 р. в с. Митьки Золотоніського повіту Полтавської губернії, що нині затоплене Кременчуцьким водосховищем.[1] Після закінчення сільської школи навчався в Черкаській професійно-технічній школі (1921–1924), після її закінчення отримав кваліфікацію за двома спеціальностями – столяра і механіка. У цій же школі майже рік працював столяром. Упродовж 1926–1927 рр. – слюсарем залізничної служби тяги на станції Ясинувата Донецької області.
У 1927 р. став студентом Харківського геодезичного інституту (ХГІ). У 1931 р. завершив навчання і отримав кваліфікацію інженера-геодезиста. З вересня 1931 р. – аспірант Українського науково-дослідного інституту геодезії та картографії (УНДІГіК). Під час навчання в аспірантурі читав лекції студентам і проводив навчальні заняття з теорії фігури Землі, гравіметрії, теоретичної механіки.
Після реорганізації харківських вищих навчальних закладів у 1934 р. та закінчення аспірантури Микола Мигаль став асистентом геодезичного факультету Харківського інженерно-будівельного інституту (ХІБІ). Працюючи на цій посаді, керував навчальними практиками та проводив інші види навчальних занять.[2]
На Раді механіко-технологічного факультету московського університету (23 листопада 1939 р.) успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Нове трактування теорії Стокса» та отримав науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.[2]
У квітні 1940 р. Миколу Мигаля обрали доцентом кафедри вищої геодезії ХІБІ.
Окрім основної роботи науковець завідував сектором гравіметрії Полтавської гравіметричної обсерваторії (1938–1941).[3]
З літа 1942 р. трудився, вимірюючи присадибні ділянки селян в господарському дворі (тоді так називався колгосп) с. Мар'янівка Чорнобаївського району Полтавської області. У 1944 р. п'ять місяців працював землевпорядником в Іркліївському районі Полтавщини.
У травні 1944 р. Миколу Мигаля призвали до лав радянської армії. Демобілізувався у званні сержанта.
Після закінчення Другої світової війни, у серпні 1945 р., науковець почав працювати у Львівському політехнічному інституті (ЛПІ), куди в кінці 1944 р. із ХІБІ переведено геодезичний факультет. Деканом факультету був Моторний Андрій Данилович – один із засновників української геодезичної школи. Миколу Мигаля зараховано на посаду доцента кафедри геофізики. Він став одним із тих, хто організовував і формував діяльність геодезичного факультету Львівської політехніки. З 1949 р. – завідувач кафедри вищої геодезії та астрономії. Після реорганізації факультету кафедру вищої геодезії та астрономії об'єднано з кафедрою картографії, очільником якої був Лисичанський Олексій Станіславович. Створено кафедру астрономії і картографії. Коли її завідувач доцент О. І. Кобилін вибув зі Львова, Микола Мигаль став виконувачем обов'язків завідувача кафедри, а 25 жовтня 1950 р. Міністерство вищої освіти СРСР затвердило його на посаді завідувача.[2]
Докторську дисертацію на тему «Теория совместного определения фигуры и размеров Земли» захистив на засіданні Вченої ради Інституту Землі АН СРСР (28 лютого 1951 р.) та отримав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. У січні 1952 р. Вища атестаційна комісія присвоїла науковцю вчене звання професора.[2]
Геодезична кафедра, яку Микола Костянтинович очолював 24 роки, неодноразово змінювала назву (астрономії і картографії, вищої геодезії і гравіметрії (1968–1973) та ін.). Упродовж 1951–1957 рр. Микола Мигаль був деканом геолого-розвідувального факультету ЛПІ, до складу якого, окрім геолого-геофізичних спеціальностей, понад шість років входили усі геодезичні спеціальності інституту. Вчений був ініціатором створення і керівником постійно діючого наукового семінару на геодезичному факультеті. На таких семінарах аналізували наукові розробки працівників факультету.
У різний час працював членом гравіметричної комісії при АН СРСР, членом секції науково-технічної Ради при МВ і ССО СРСР, членом геодезичної секції Міжвідомчого геодезичного комітету при АН СРСР.[2]
Був одним з ініціаторів та організаторів створення при геодезичному факультеті Інституту галузевої науково-дослідної лабораторії (ГДЛЛ-18) з визначення впливу зовнішнього середовища на геодезичні виміри, впродовж тривалого часу був її керівником.
За ініціативи вченого в Карпатах спроектовано і побудовано геодезичний полігон, що сприяв здійсненню багатьох експериментальних науково-технічних досліджень.[2]
Під керівництвом Миколи Мигаля близько 20 науковців факультету успішно захистили кандидатські дисертації.[2]
У вересні 1973 р. Микола Костянтинович вийшов на пенсію за віком і у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, але, залишився професором-консультантом своєї кафедри.
Помер у Львові 3 вересня 1979 р. після важкої хвороби. Похований на Янівському цвинтарі (поле № 45).
Нагороди та членство
Подяки і грамоти від керівництва Львівського політехнічного інституту.
Звання "Заслужений працівник вищої школи УРСР" (грудень 1971 р.).
Був серед ініціаторів створення у Львові відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства при АН СРСР, з 1964 по 1970 р. – його очільник. З 1970 р. – почесний член цього товариства.[2]
Наукова діяльність
Основні напрями наукових досліджень – Земля і зовнішнє гравітаційне поле, деформації земної кулі під впливом переміщення полюсів.
Серед наукових інтересів Миколи Мигаля було вивчення змін елементів гравітаційного поля Землі з часом, використання сучасних технічних засобів для дослідження геодинамічних процесів. [2]
Перші наукові дослідження вчений розпочав ще навчаючись в аспірантурі.
Керуючи сектором гравіметрії (1938–1941) Полтавської гравіметричної обсерваторії брав участь в експедиціях, що визначали силу ваги значної частини України для складання гравіметричної карти (під головуванням академіка О. Я. Орлова).
У дисертаційній роботі «Теория совместного определения фигуры и размеров Земли» Микола Мигаль виконав грунтовний аналіз класичного методу визначення фігури Землі. Запропонував метод спільного визначення фігури і розмірів Землі без використання нормального поля та загальну формулу, що визначає фігуру Землі відносно даного референц-еліпсоїда за гравіметричними та астрономо-геодезичними даними. [2] Оригінальність розв'язання поставленого завдання високо оцінили науковці. Працю було висунуто для відзначення Сталінською премією (1 грудня 1952 р.). Але, у зв'язку зі смертю Сталіна (1953) ці премії вже не присуджували.
Важливою і актуальною геодинамічною проблемою, якій приділяв увагу вчений, була глобальна геотектоніка і зміна берегових ліній континентів у часі. Він схилявся до думки, що денудаційні процеси внаслідок дії закону збереження моменту кількості руху викликають поворот планети (літосфери) у протилежну до денудаційного переміщення мас сторону і тим самим викликають зміну положення осі обертання планети, тобто, рух полюсів Землі. Використовуючи свою теорію, Микола Мигаль розрахував параметри, які характеризують розміри, форму та положення полюсів еліпсоїда, що апроксимує літосферу Землі в сучасну епоху, і показав, що вони не збігаються з відповідними параметрами еліпсоїда, який апроксимує геоїд. На основі цієї теорії він пояснив виникнення великих східноафриканських розломів, Атлантичного валу, деяку подібність берегових обрисів різних континентів.[2]
Микола Мигаль займався науковими дослідженнями і в галузі геодезичної астрономії. Запропонував метод визначення широти азимута за двома спостереженнями одних і тих самих зірок, а також застосування методу градієнтів під час вивчення коливання полюса.
Перелік наукових проблем, які досліджував Микола Костянтинович, не обмежується перерахованими вище.
Наукові дослідження, розпочаті Миколою Мигалем, продовжували його послідовники – М. І. Марич, А. Є. Філіпов, Т. Н. Чалюк, А. Т. Дульцева, Монін Іван Федорович, І. М. Гудз та ін. Серед учнів і послідовників науковця – академік АН України Яцків Ярослав Степанович, член-кореспондент АН Молдови М. Р. Андронатій, директор Полтавської гравіметричної обсерваторії Булацен Валентин Гаврилович, професор Островський Аполінарій Львович та ін.[4]
Очолюючи Львівське відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства керував редколегією «Научные записки ЛПИ» (серия геодезическая) та збірника «Геодезия, картография и аєрофотосьемка». Редагував збірник статей «Исследования по геодезической астрономии».
Теоретичні дослідження і практичні результати висвітлені в публікаціях вченого. Великою популярністю серед студентської молоді користувався посібник «Лекции по теории фигуры Земли» (Львів, 1965, 1969). Автор багатьох наукових праць і підручників з геодезії, теорії фігури Землі, гравіметрії, астрономії, а також тих, що пов’язують геодезію з іншими галузями науки. Більшість з його праць вказують нові напрями для подальших досліджень. Значна частина наповнена оригінальними ідеями, фундаментальними положеннями, які стали основою для багатьох досліджень і дисертацій, що дає право говорити про наукову школу професора Миколи Мигаля.
Загалом надруковано близько 50 наукових робіт. Серед них: «Определение постоянных вариометра с наклонным рычагом» (1937); «Об определении фигуры Земли по аномалиям в горизонтальном градиенте силы тяжести» (1937); «Вывод точной формулы ускорения силы тяжести на уровенной поверхности, имеющей форму трехосого эллипсоида» (1937); «Об определении аномалии силы тяжести по астрономо-геодезическим отклонениям отвеса» (1938); «О редукциях силы тяжести» (1940); «Теория векового движения полюсов и трехосность фигуры Земли» (1955); «К вопросу суммирования бесконечного ряда функций Ляме» (1959) та ін.
У багатьох зарубіжних публікаціях є посилання на праці Миколи Мигаля та його учнів. Отже, його можна вважати вченим світового рівня. Напрями наукових досліджень, започатковані вченим, є актуальними і сьогодні.[2]
Примітки
- ↑ https://esu.com.ua/article-64313 Енциклопедія сучасної України
- ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 2,11 Гудз І., Двуліт П. Микола Костянтинович Мигаль. Життя, наукова та педагогічна діяльність // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва : зб. наук. пр. Зах. геодез. т-ва УТГК. Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів політехніка», 2006. Вип. 1 (11) : присвячений 11-й річниці професійного свята працівників геології, геодезії і картографії України та 100-річчю з дня народження видатного українського вченого професора М. К. Мигаля. С. 21–31.
- ↑ Мигаль Микола Костянтинович // Геодезія, картографія і аерофотознімання : міжвідом. наук.-техн. зб. 1995. Вип. 56. С. 104–105.
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 63–65.
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна