Отто Фелікс Надольський (Otto Felix Nadolski; 18.11.1880–04.12.1941) – польський інженер-гідротехнік та бальнеотехнік, ректор Львівської політехніки та дослідник історії закладу, один із проектантів нових водозаборів та гілок львівського водогону

Походження, освіта та початок професійної діяльності

Народився 18 листопада 1880 р. у с. Ільник (Ilnik) Турківського повіту (нині Самбірського району Львівської області) у родині секретаря повітового уряду в Турці, народного учителя Антонія Надольського.

У 1899 р. успішно склав випускний іспит на атестат зрілості в реальній школі у Львові та вступив на відділ інженерії Вищої політехнічної школи у Львові. У лютому 1902 р. Крайовий відділ Галицького сейму за успіхи у навчанні призначив йому на 1902/03 н. р. стипендію у розмірі 315 крон. У 1902 р., як сумлінний студент, видав у Львові літографовану стенограму навчального курсу професора Юліуша Якси-Биковського (1844–1915) “Енциклопедія машин”.

У липні 1901 р. склав І-й державний іспит на гідротехнічному відділі з оцінкою: “дуже успішно”, а в травні 1904 р. – ІІ-й державний іспит з оцінкою: “дуже успішно” (диплом Ч. 401 від 18.05.1904 р.).

Титульна сторінка основної праці О. Надольського “Споруди для використання водної енергії: гідротехнічні розрахунки”, Львів, 1910.

У 1910 р. на замовлення відділу Союзу ц. к технічних урядників державної будівельної служби у Галичині уклав підручник “Споруди для використання водної енергії: гідротехнічні розрахунки”, де популярно виклав принципи та схеми роботи млинів, турбін, а також описав методику розрахунку їхньої потужності.

У 1911 р. разом з професорами Вищої технічної школи у Львові Романом Інґарденом (1852–1926), Юзефом Рихтером (1843–1917), Тадеушем Фідлером (1858–1933), Максиміліаном Матакевичем (1875–1940) підготував експертний висновок щодо оптимізації експлуатаційних особливостей львівського водогону. З огляду на значні втрати води у міських гідротехнічних спорудах та перманентну нестачу води під час пікових навантажень, колектив експертів висунув до Дирекції водогінних закладів у Львові вимогу про необхідність встановлення водомірів для споживачів.

У червні 1913 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук (диплом від 07.06.1913 р.).

У 1912–1913 рр. працював конструктором на кафедрі водного будівництва Вищої технічної школи у Львові.

У вересні 1912 р. на З’їзді польських техніків у Кракові виголосив доповідь про методологію технічного обстеження здравниць Галичини та представив проект гідротехнічної реконструкції мінеральних джерел містечка Криниця-Здруй.

У 1913–1919 рр. працював на посаді старшого інженера Галицького намісництва у Бялій та у Львові; займався розвідкою джерел мінеральних вод та вивченням їх властивостей, а також проектуванням та будівництвом гідротехнічних споруд.

У квітні 1913 р. на засіданні Польського політехнічного товариства у Львові виголосив доповідь на тему: “Виникнення та способи впорядкування мінеральних джерел”, де проаналізував фізичні та хімічні властивості мінеральних вод на різних галицьких курортах.

У 1913–1914 рр. у здравниці м. Криниця-Здруй виконував санаційні роботи з гідротехнічного забезпечення джерел “Ян” та “Юзефа”. Спочатку ручним свердлом пробив кілька технічних отворів до гірської породи на глибину до 5 м та з метою дослідження взяв проби місцевої води. З 1914 р. – секретар бальнеологічної секції Крайового об’єднання санаторіїв та курортів у Львові (Krajowy Związek Zdrojowisk i Uzdrowisk we Lwowie).

У березні 1914 р. делегований Польським політехнічним товариством (Polskie Towarzystwо Politechniczne) у Львові до складу комісії, яка опрацьовувала результати опитування міських урядів та будівельних управлінь з метою розроблення законопроекту з міського будівництва, який планували розглядати на засіданнях Галицького крайового сейму. До складу цієї комісії, окрім О. Надольського, входили професори Вищої політехнічної школи у Львові Ґустав Бізанц (1848–1925), Іґнацій Тадеуш Дрекслер (1878–1930) та Вітольд Еразмус Рибчинський (1881–1949). У березні 1918 р. обраний до складу Головного відділу Польського політехнічного товариства у Львові.

1 червня 1919 р. мобілізований до польського війська. Завершив кар’єру військового у Корпусі офіцерів артилерії в офіцерському званні поручника посполитого рушення.

Навчально-педагогічна праця та науковий доробок

1 листопада 1919 р. призначений на посаду звичайного професора водного будівництва (ІІІ кафедри) відділу водної інженерії Львівської політехніки. Починаючи з 1920/21 н. р., 20 років поспіль викладав три навчальні дисципліни: “водогони та каналізація міст”, “фундаменти” та “засади бальнеотехніки”.

У 1920 р. одержав офіційне звання урядового уповноваженого цивільного інженера будівництва, техніки агрокультури та цивільного геометра (землеміра).

У 1920 р. у львівському журналі “Czasopismo Techniczne” опублікував статтю “Реконструкція польських курортів, з особливим наголосом на Криниці”.

У 1922/23 н. р. обраний на посаду декана комунікаційного відділу Львівської політехніки; за цією посадою увійшов до складу Сенату.

У 1925/26 н. р. керував семінаром та просемінаром при кафедрі водного будівництва. Для студентів розробив внутрішні правила поведінки, техніки безпеки та користування наявною літературою.

Тричі обіймав посаду ректора Львівської політехніки: у 1926/27 н. р., 1933/34 н. р. та 1935/36 н. р.

Церемонія освячення наріжного каменю під будівництво Будинку польського солдата у Львові (пл. Є. Петрушевича, 3), 1928 р. Присутні: президент Львівської філії Федерації польських спілок захисників Вітчизни Войцех Ґолуховський, дивізійний генерал Польської армії Леонард Скерський (1-й ряд, 2-й справа), бригадний генерал Війська Польського Болеслав Попович (1-й ряд, 1-й справа), урядовий комісар Львова Отто Надольський (1-й ряд, 4-й справа)

Виголошуючи 2 жовтня 1926 р. інавгураційну ректорську промову, до основних проблем закладу відніс гостру потребу будівництва нових навчальних корпусів, окремого приміщення для бібліотеки та третього гуртожитку. Зокрема, у середині 1920-х рр. набір студентів у 7 разів перевищив первинно визначену допустиму кількість слухачів у 300 осіб. З огляду на збільшення бажаючих здобувати вищу технічну освіту, у закладі довелося запровадити вступні іспити. При цьому бракувало належної державної матеріально-технічної підтримки, а студентських внесків було недостатньо для самофінансування. Проте, зважаючи на післявоєнне зубожіння населення, адміністрація свідомо не підвищувала розмір збору.

Під час радянської окупації у 1939/40 н. р. продовжував працювати професором кафедри водопроводів, каналізації та очистки води Львівського політехнічного інституту.

Станом на початок 1939/40 н. р. був автором 16 наукових праць.

4 грудня 1941 р. помер у Львові природньою смертю. Похований тут на Личаківському кладовищі.

Ректор – дослідник історії Львівської політехніки

У 1927 р. опублікував дві праці з історії закладу “П’ятдесятиліття будівель Львівської політехніки” та “ П’ятдесятиліття Львівської політехніки”, які були приурочені до святкування 50-річчя інавгураційного переселення 15 листопада 1877 р. Вищої технічної школи до нових корпусів на вул. Л. Сапєги (нині – вул. С. Бандери). У цих історичних розвідках уперше проаналізовано статистику кількості студентів, їх походження та національний склад, кількості виданих дипломів інженера, присвоєних наукових ступенів доктора технічних наук та звань почесних професорів тощо. У другій праці поміщено тогочасні фотографії головного корпусу та інтер’єру сходів, будинку хімічної лабораторії та зали машинної лабораторії.

Відкриття пам’ятника на честь загиблих польських воїнів 26-го полку піхоти у Львові, 1928 р. Присутні: Отто Надольський (перший зліва), Войцех Ґолуховський, генерали Болеслав Попович, Мечислав Норвід-Нейґебауер, полковник Станіслав Питель

У 1932 р. у Львові за ініціативою Ґрона професорів вийшла колективна праця “Львівська політехніка. Її сучасний стан та потреби”, перший розділ якої уклав О. Надольський під назвою: “Історичний нарис розвитку Львівської політехніки”. Тут професор розкрив своє бачення етапів розвитку закладу упродовж 86 років (1844–1930), структурних підрозділів та подав узагальнюючий аналіз статистичних даних.

Проектно-експертна діяльність

У 1920 р. розробив законопроект про організацію санаторіїв Галичини.

У 1921 р. – член експертної комісії водогонів Ради міста Львова у складі М. Матакевича та Альфреда Кюнеля (1874–1925), яка вивчала технічні можливості будівництва другої гілки львівського водогону Шкло (джерело “Парашка”) – Добростани – Львів. Комісія з’ясувала, що львів’яни сплачували у 10 разів більше коштів за водопостачання за лічильниками, ніж встановлений розмір абонованого водогінного збору. Дирекцію водогінних закладів зобов’язали усунути диспропорцію у формуванні вартості за надані послуги.

У 1922–1927 рр. розробив проекти реновації гідротехнічних споруд у курортних містечках Трускавець, Бусько-Здруй, Івонич-Здруй, Рабка-Здруй, а також у с. Шкло Яворівського повіту, с. Істебна Цешенського повіту та с. Жеґестів Новосондецького повіту.

У 1932 р. разом з викладачами Львівської політехніки М. Матакевичем та Ромуальдом Рослонським (1880–1956) підготував експертний висновок з приводу обстеження водоносних пластів поблизу с. Кам’янобрід на Яворівщині та м. Городок Яґеллонський, яке у 1929–1930 рр. проводила Дирекція водогінних закладів м. Львова. Проект передбачав створення нових водозабірних станцій для водопостачання міста, оскільки потужностей діючих гідротехнічних споруд у с. Воля Добростанська, с. Шкло та с. Великополе на Яворівщині не вистачало для забезпечення водою приміських сіл Клепарова, Замарстинова та Знесіння. Згідно з проектом “Великий Львів” ці приміські села мали увійти до складу міської громади.

У 1922–1923 рр. спроектував гідротехнічні споруди на курорті м. Цехоцинек, а у 1926–1927 рр. – міський водогін у м. Дрогобич.

У 1925 р. розробив проект споруд для використання водної енергії на річці Попрад поблизу житлового масиву Цигановіце у Старому Сончі та у 1926 р. – у м. Мостиська.

Праця в органах місцевого самоврядування

Відкриття Східних торгів у парку Кілінського (Стрийський парк) у Львові, перед павільйоном Польського промислового банку, 1929 р. У першому ряду: міністр промисловості та торгівлі Євгеніуш Квятковський (зліва), урядовий комісар Львова Отто Надольський (справа), між ними (позаду) Директор торгів Генрик Ґроссман

У 1929–1930 рр. працював на посаді урядового комісара та виконував обов’язки президента м. Львова. У 1929–1931 р. входив до складу журі з відбору проекту будівництва Костелу Матері Божої Остробрамської (нині – Церкви Покрови Пресвятої Богородиці на вул. Личаківській; архітектор Тадеуш Обмінський (1874–1932)) у Львові, а згодом – керував будівельним комітетом.

У травні 1939 р. на місцевих виборах був обраний до складу Ради міста Львова (Rada Miasta Lwowa) за списком Християнського-національної аграрної партії (Chrześcijańsko-Narodowe Stronnictwo Rolnicze); виконував функції заступника голови фракції.

Членство у фахових товариствах

У 1923–1934 рр. – член Державної курортної ради (Państwowa Rada Uzdrowiskowa).

У 1925–1930 рр. – член Воєводської водної ради у Львові (Wojewodska Rada Wodna), а у 1931–1936 рр. – її президент.

У 1937 р. – почесний член Польського лісового товариства (Polskie Towarzystwо Leśne).

У 1936–1939 рр. – президент Польського політехнічного товариства у Львові.

Відзнаки та нагороди

1 вересня 1930 р. нагороджений Золотим Хрестом Заслуги (Złoty Krzyż Zasługi).

11 листопада 1937 р. за заслуги перед державою нагороджений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі (Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski).

У 1933 р. за заслуги перед громадою м. Криниця-Здруй одержав звання почесного мешканця.

Примітки

1. Державний архів Львівської області. Ф. 2 (Магістрат королівського столичного міста Львова), оп. 26, спр. 2123, 4 арк.; Ф. 27 (Львівська політехніка), оп. 3, спр. 464, 1 арк.; Ф. 27, оп. 5 т. 3, спр. 10996, 11 арк.

2. Centralny Wоdоciąg Lwowski w r. 1921. Sprawozdanie ekspertów. Lwów: Nakładem gminy król. stol. miasta Lwowa, 1921. 29 s.

3. Czterdziestolecie Polskiego Towarz. Politechnicznego // Kurjer Lwowski. Nr. 137. 23.03.1918. S. 2.

4. Doktoraty techniczne // Kurjer Lwowski. Nr. 323. 16.07.1913. S. 3.

5. Kronika. Egzamin dojrzałości // Kurjer Lwowski. Nr. 172. 23.06.1899. S. 3.

6. Kronika. Z Krakowa // Kurjer Lwowski. Nr. 424. 15.09.1912. S. 2.

7. Listy z kraju. Krynica // Kurjer Lwowski. Nr. 484. 21.10.1913. S. 6–7.

8. Nadolski, Otto. Pięćdziesięciolecie gmachów Politechniki Lwowskiej. Odbitka “Towarzystwa Technicznego”, 1927. 8 s.

9. Nadolski, Otto. Pięćdziesięciolecie Politechniki Lwowskiej // Przegląd techniczny. Tygodnik poświęcony sprawom techniki i przemysłu. T. 66. Warszawa, 1928. S. 118–123.

10. Nadolski, Otto. Powstawanie i sposoby ujmowania źródeł mineralnych. Odczyt, wygloszony 9 kwietnia 1913, w Tow. Polіtechnicznem we Lwowie. Lwów: I. Zwjąskowa drukarnia, 1918. 40 s.

11. Nadolski, Otto. Zakłady o sile wodnej. Obliczenia hydrotechniczne (45 rysunköw w tekście i 2 tablice). Wydawnictwo Związku c. k. urzedników technicznych, Państwоwej slużby budowniczej w Galicyi. Lwów: Drukarnia i litografia Pillerа-Neumanna, 1910. 127 s.

12. Orzeczenie ekspertów prof. dr Maksymiljana Matakiewicza, prof. dr Ottona Nadolskiego i doc. dr Romualda Roslonskiego w sprawie wynikow badan terenow wodonosnych pod Kamienobrodem i Grodkiem Jagiellonskim, przeprowadzonych w latach 1929–1932 przez Dyrekcje Zaktadow Wodociągowych miasta Lwowa. Odbitka z czasopisma “Gaz i Woda”, tom XIII, strona 101–116 (1933). 16 s.

13. Politechnika Lwowska. Jej stan obecny i potrzeby. Lwów: z pierwszej związkowej drukarni, 1932. 272 s.

14. Przemówienie inauguracyjne J. M. Rektora Politechniki Lwowskiej Prof. Dra Ottona Nadolskiego wygloszone w dniu otwarcia nowego roku szkolnego 2. pażdziernika 1926 roku. Odbitka z “Czasopisma Technicznego”, 1926. 6 s.

15. Rózne wiadomości. Osobiste // Kurjer Lwowski. Nr. 146. 27.05.1904. S. 3.

16. Strzelecka A. Nadolski, Otto (1880–1941), Wasserbauer // Österreichisches Biographisches Lexikon. 1815–1950, Bd. 7 (Lfg. 31, 1976), S. 17f. URL: https://www.biographien.ac.at/oebl/oebl_N/Nadolski_Otto_1880_1941.xml

17. Stypendja. Politechnika (Lwów) // Kurjer Lwowski. Nr. 40. 09.02.1902. S. 4.

18. Ustawa budowlana dla miast a Towarz. politechniczne // Kurjer Lwowski. Nr. 102. 17.03.1914. S. 2.

(с) Дану статтю підготувала: завідувачка відділу дослідження книжкового фонду Уляна Уська.