Вонторек Кароль
Більше дій
Кароль Вонторек (Karol Wątorek) – інженер-залізничник, професор, ректор Львівської політехніки у 1924–1925 рр.
Коротка біографія
Навчання
Кароль Вонторек народився 29 вересня 1875 року в Добчицях Мисленицького повіту Малопольського воєводства в Польщі. Після закінчення у 1893 р. гімназії св. Анни у Кракові протягом року навчався в Яґеллонському університеті, згодом на факультеті інженерії Вищої політехнічної школи у Львові, яку закінчив у 1898 р.
Професійна кар’єра, викладання
.jpg)
.jpg)
%D0%A2.1.jpg)
У 1898–1899 рр. став асистентом на кафедрі будови мостів[1].
Протягом 1899–1909 рр. працював на будівництві залізниць Самбір-Сянки.
У 1905–1909 рр. – конструктор на кафедрі будівництва доріг, залізничних колій та тунелів[2].
У 1906 році здобув ступінь доктора технічних наук на підставі праці «Krzywe przejściowe»[3].
У 1908–1909 рр. – доцент, заступник професора залізничних колій[4].
У 1909 р. старший комісар залізничних колій К. Вонторек отримав звання надзвичайного професора і посаду завідувача кафедри будівництва доріг і залізних колій, у 1912 р. – звання звичайного професора.
На відділах інженерії, комунікацій, а з 1926 р. на відділі сухопутної та водної інженерії професор К. Вонторек викладав предмети: після виходу на пенсію Р. Ґостковського «Залізничний транспорт», а з 1909 по 1939 рр. – «Будівництво доріг», «Будівництво залізних колій», після смерті професора А. Кюнеля в 1925–1929 рр. – «Будівництво тунелей».
За матеріалами лекцій Кароля Вонторека «Будівництво доріг» товариством Братньої допомоги студентів Політехніки видано літографованоий підручник «Budowa dróg naziemnych zwykłych».
К. Вонторек – автор двотомної фундаментальної праці «Budowa kolei żelaznych».
Під час Першої світової війни у 1915–1917 рр. служив в австрійській армії[5].
У 1917–1918 рр. – заступник декана відділу інженерії, з 1918 по 1920 рр. виконував обов’язки декана.
Протягом 1924–1925 рр. обіймав посаду ректора Львівської політехніки, у 1925–1926 рр. – проректора. Член-коресподент Академії технічних наук у Варшаві, член Технічної ради при Міністерстві комунікацій. У 1939–1941 рр. працював на посаді професора у Львівському політехнічному інституті.
Мешкав у Львові на вул. Кохановського, 7, (тепер Костя Левицького), Охоронок, 9 a (тепер О. Кониського), Хоткевича, 6.
Помер 12 лютого 1944 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Нагороди та членство
Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1929) за наукові досягнення[6], Золотий хрест Заслуги (1936). [7]. Член-коресподент Академії технічних наук у Варшаві, член Технічної ради при Міністерстві комунікацій.
Примітки
- ↑ Program Ces. Król. Skoły Politechnicznej we Lwowie na rok naukowy 1898/9. T. 27. We Lwowie : nakładem Skoły Politechnicznej, 1898. S. 52.
- ↑ Program Ces. Król. Skoły Politechnicznej we Lwowie na rok naukowy 1905/6. T. 34. We Lwowie : nakładem Skoły Politechnicznej : z I. Związkowej Drukarni we Lwowie, 1905. S. 59.
- ↑ Karol Wątorek ... // Czasopismo Techniczne. 1906. Rocz. 24, № 12. S. 225. Wiadomości osobiste.
- ↑ Program Ces. Król. Skoły Politechnicznej we Lwowie na rok naukowy 1908/1909. T. 37. – We Lwowie : nakładem Skoły Politechnicznej : z I. Związkowej Drukarni we Lwowie, 1908. – S. 63, 65.
- ↑ Politechnika Lwowska : 1844–1945 / [kom. red. Jan Boberski et al.]. Wrocław : Wydawnictwo Politechniki Wrocławskiej, 1993. S. 128.
- ↑ Gazeta Lwowska. 1929. 8 grudnia (№ 283). S. 4.
- ↑ Program Politechniki Lwowskiej na rok akademicki 1937/1938. T. 65. We Lwowie : nakładem Politechniki Lwowskiej. 1937. S. 210.
(с) Дану статтю підготували: вчений секретар НТБ, к.соц.ком. Рената Самотий і гол. бібліотекарка НТБ Галина Белявська