Переключити меню
Toggle preferences menu
Переключити особисте меню
Ви не увійшли до системи
Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви внесете будь-які редагування.

Олеарський Казімеж

Матеріал з Історія Львівської політехніки в особистостях
Версія від 14:58, 18 серпня 2026, створена Frankiv (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Казімеж Олеарський (Kazimierz Olearski) 12.02.1855–15.02.1936 – польський фізик, професор та ректор Політехнічної школи у Львові 1913–1915 рр.

Біографія

Олеарський Казімеж народився 12 лютого 1855 р. у шляхетській родині Владислава і Меланії (Стрижовської) Олеарських в селі Вєлькі Дрогі біля Вадовиць (тепер – Малопольське воєводство, Польща). Середню освіту отримав у гімназії св. Анни у Кракові[1].

Впродовж 1872—1876 рр. навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету. Вивчаючи фізику в Ягеллонському університеті, він одночасно слухав лекції з технічних дисциплін у Політехнічній школі в Кракові[2].

На початку 1878 р. обійняв посаду асистента астрономічної обсерваторії Ягеллонського університету.

У листопаді 1878 р. Казімеж Олеарський виїхав на навчання до Берліна для поглиблення знань з фізики в Університеті Фрідріха Вільгельма[3].

У 1882 р. молодий вчений здобув докторський ступінь в галузі теоретичної фізики в Ягеллонському університеті. 23 серпня 1882 р. Міністерство віросповідань і освіти у Відні затвердило присвоєння молодому фізикові другого (вищого) наукового ступеня. Отримавши звання доцента, розпочав читати лекції з фізики. На цій посаді перебував до 1886 р.

У 1884 р. Казімеж Олеарський подав заявку до фундації Северина Галензовського на здобуття стипендії імені Снядецького для наукової поїздки до Глазго, де мав намір працювати під керівництвом Вільяма Томсона, лорда Кельвіна. Крім того, вчений планував відвідати Париж, де хотів ознайомитися з фізичними лабораторіями місцевих наукових інституцій[4].

Протягом 1884–1885 рр. Казімеж Олеарський слухав лекції Джорджа Габрієля Стокса з оптики в Кембриджському університеті. Згодом вчений відвідав французькі лабораторії[5].

Після повернення у 1886 р. обійняв посаду доцента фізики метеорології і кліматології в Крайовій сільськогосподарській школі в Дублянах і викладав експериментальну фізику та метеорологію до 1889 р.

З 1889 р. розпочав працю у Вищій технічній школі у Львові, спочатку як надзвичайний, а з 1893 р. – звичайний професор фізики[6].

Казімеж Олеарський брав участь у суспільно-політичному житті краю, зокрема у 1913–1914 роках був депутатом Галицького крайового сейму. Вчений пропагував натуралістичний світогляд, згідно з яким усе суще є проявом природи та існує за її законами, позиціонував себе як пацифіст. Був поліглотом, вільно володів англійською, німецькою, російською та романськими мовами. Науковець був поціновувачем і колекціонером творів образотворчого мистецтва.

Помер 15 лютого у 1936 р. у віці 81 року, похований у Кракові на Раковицькому цвинтарі.

Діяльність у Львівській політехніці

З 1889 р. Казімеж Олеарський почав працювати у Вищій технічній школі у Львові на посаді надзвичайного професора фізики на кафедрі загальної і технічної фізики.

У 1890 р. Казімеж Олеарський починає читати лекції із загальної та технічної фізики; вступ до фізики (рух, сила та енергія); теорію тепла; розділи: оптику, електрику і магнетизм; проводив заняття у фізичній лабораторії. У лютому 1893 р. отримав звання звичайного професора.

Olearski K. «Fizyka podług wykładów w r. 1893-1894»

Упродовж 1896–1898 рр. був деканом відділу технічної хімії, а в 1898–1900 рр. – заступником декана цього відділу. У 1913–1914 рр. Казімеж Олеарський обіймав посаду ректора Політехнічної школи у Львові. З початком російської окупації Львова Казімеж Олеарський (з декількома професорами) переїхав до Відня, де впродовж 1914–1915 рр. продовжував виконувати обов'язки ректора.

У 1915–1916 навчальному році, після повернення з Відня професор Казімеж Олеарський читав лекції з фізики на відділі цивільної та водної інженерії. Викладацьку роботу він продовжував до 1920 р.

Упродовж 1920–1921 навчального року перебував у вимушеній відпустці. По поверненні з відпустки продовжив читати лекції з фізики. Трудову діяльність у Львівській політехніці припинив у лютому 1923 р.

Наукова діяльність

Olearski K. «Nowy sposób całkowania pewnych równań różniczkowych pierwszego rzędu o dwu zmiennych». 1893

Головний внесок Казімежа Олеарського полягає у закладенні фундаменту електротехнічної освіти. Вчений проводив наукові дослідження у галузі експериментальної електротехніки, оптики та теорії пружності. Опублікував ряд наукових праць у яких висвітлив новий спосіб вимірювання малих електричних опорів, дослідження електричних осциляцій в електричних колах, характеристик змінного струму.

У 1879 р. на основі роботи з теоретичної фізики „O drugiej zasadzie mechanicznej ciepła («Про другий механічний закон теплоти»), захистив докторську дисертацію в Ягеллонському університеті. Праця налічувала 109 сторінок рукопису, але не була опублікована.

Дослідження з електричних коливань проводив під керівництвом відомого німецького фізика Германа Гельмгольца в лабораторії Університету Фрідріха Вільгельма[7].

Olearski K. Nowy sposób całkowania pewnych równań różniczkowych pierwszego rzędu o dwu zmiennych

У лютому 1882 р. Казімеж Олеарський представив результати своїх досліджень («Про електричні осциляції» і «Про другий закон термодинаміки») на здобуття наукового ступеня габілітованого доктора. У червні 1882 р. відбувся «габілітаційний колоквіум», на якому вчений виголосив доповідь „O polaryzacji dielektrycznej” («Про діелектричну поляризацію»). Результати цих досліджень були використані Казімежем Олеарським для написання низки наукових статей.

Olearski K. «O prawdopodobnej gęstości tlenu ciekłego przy -130° C pod ciśnieniem skraplania (27 atm.)». 1884

Протягом 1882–1884 рр. друком вийшли такі праці: “O elektrycznych oscylacjach” («Про електричні коливання»), “O przejściu zmiennych prądów przez elektrolity” («Про проходження змінних струмів через електроліти») “O prawdopodobnej gęstości tlenu ciekłego przy —130° pod ciśnieniem skroplenia (27 atmosfer)” («Про ймовірну щільність рідкого кисню при –130° при тиску конденсації (27 атмосфер)»)[8].

Як науковець в галузі електротехніки, Казімеж Олеарський займався дослідженнями електропровідності газів в Кавендіській лабораторії Кембриджського університету під керівництвом Джозефа Джона Томсона. У 1886 р. опублікував статтю “Some Experiments on the Dielectric Strength of Mixtures of Gases” («Деякі експерименти з діелектричною міцністю сумішей газів»)[9].

Значну частину праць, які стосувалися експериментальної електротехніки, оптики, теорії пружності та математики опублікував в «Rozprawach Akademia Umiejętności» («Праці Академії мистецтв і наук»). Роботи про електричні коливання публікував також у закордонних журналах «Proceedings of the Cambridge Philosophical Society» («Праці Кембриджського філософського товариства»).

Olearski K. «O elektrycznych oscylacyjach». 1882

Його стаття з теорії електричних коливань “O elektrycznych oscylacjach” («Про електричні коливання») (1882) цитована видатним вченим-електриком Дж. А. Флемінгом у праці «Трансформатор змінного струму», том 1, Лондон, 1892 р.[10].

У Вищій технічній школі у Львові Казімеж Олеарський розгорнув електротехнічні дослідження, зокрема, запропонував новий спосіб визначення малих електричних опорів.

Казімеж Олеарський багато разів представляв свої дослідження у галузі фізики та електротехніки на міжнародних конференціях за кордоном: в Австрії, Німеччині, Англії, Франції, Швейцарії, Чехії, Румунії.

Примітки

  1. ↑ Średniawа B. Fizyka teoretyczna na Uniwersytecie Jagiellońskim w latach 1815–1890. Kwartalnik historii nauki i techniki. Warszawa : Państwowe Wydawn. Naukowe, 1982. T. 27. № 3–4. S. 639-644. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/texts/kwartalnik-historii-nauki-i-techniki/1982-tom-27-numer-3-4/kwartalnik_historii_nauki_i_techniki-r1982-t27-n3_4-s621-656.pdf
  2. ↑ Czasopismo Techniczne: organ Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie. 1893. Rocz. 11, №5. S. 40
  3. ↑ Tadeusiewicz R. Polscy pionierzy elektrotechniki // Rzeczpospolita. Rzecz o historii. 2020. 27 marca. URL: https://historia.rp.pl/historia/art8833181-polscy-pionierzy-elektrotechniki
  4. ↑ Średniawа B. Fizyka teoretyczna na Uniwersytecie Jagiellońskim w latach 1815–1890. Kwartalnik historii nauki i techniki. Warszawa : Państwowe Wydawn. Naukowe, 1982. T. 27. № 3–4. S. 639-644. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/texts/kwartalnik-historii-nauki-i-techniki/1982-tom-27-numer-3-4/kwartalnik_historii_nauki_i_techniki-r1982-t27-n3_4-s621-656.pdf
  5. ↑ Tadeusiewicz R. Polscy pionierzy elektrotechniki // Rzeczpospolita. Rzecz o historii. 2020. 27 marca. URL: https://historia.rp.pl/historia/art8833181-polscy-pionierzy-elektrotechniki
  6. ↑ Program Politechniki Lwowskiej: na rok akademicki 1936–1937. Lwów, 1936. Z. 64. S. 213–214.
  7. ↑ Tadeusiewicz R. Polscy pionierzy elektrotechniki // Rzeczpospolita. Rzecz o historii. 2020. 27 marca. URL: https://historia.rp.pl/historia/art8833181-polscy-pionierzy-elektrotechniki
  8. ↑ Średniawа B. Fizyka teoretyczna na Uniwersytecie Jagiellońskim w latach 1815–1890. Kwartalnik historii nauki i techniki. Warszawa : Państwowe Wydawn. Naukowe, 1982. T. 27. № 3–4. S. 639-644. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/texts/kwartalnik-historii-nauki-i-techniki/1982-tom-27-numer-3-4/kwartalnik_historii_nauki_i_techniki-r1982-t27-n3_4-s621-656.pdf
  9. ↑ Tadeusiewicz R. Polscy pionierzy elektrotechniki // Rzeczpospolita. Rzecz o historii. 2020. 27 marca. URL: https://historia.rp.pl/historia/art8833181-polscy-pionierzy-elektrotechniki
  10. ↑ Wrublewski A. K. Polscy fizycy i postęp w fizyce (1870–1920) // Czasopismo Techniczne. Nauki Podstawowe. 2014. Z. 1. С. 261. URL: https://www.academia.edu/99063842/Polish_physicists_and_the_progress_in_physics_1870_1920_?email_work_card=thumbnail

(с) Дану статтю підготувалa гол. бібліограф Людмила Найда.