Ладиженський Микола Романович
Більше дій
Ладиженський Микола Романович – український науковець, видатний фахівець у галузі геології.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 28 березня 1906 у с. Літиня тодішньої Австро-Угорщини (нині Дрогобицький район Львівської області) в сім’ї греко-католицького священника. Батько і мати були вихідцями зі священницьких сімей. У своїй біографії Микола Ладиженський зазначив, що він росіянин місцевого походження («русский – галичанин»).[1] Мати померла у 1945 р., батько продовжував працювати священником у с. Ракова Старосамбірського району.
Початкову і середню освіту здобув у м. Самборі в гімназії з математико-природничим нахилом. У 1926 р. вступив до Краківської гірничої академії. Навчався, самостійно заробляючи на своє утримання і закінчив гімназію у 1936 р. Отримав диплом гірничого інженера.
З травня 1936 р. по лютий 1937 р. був без роботи. Потім працював у нафтовому геолого-розвідувальному акціонерному товаристві «Піонер» у Львові, що займалось пошуками нафти і газу. Працював на посаді петрографа і молодшого геолога (асистента). У 1938 р. Микола Ладиженський вже був на посаді геолога та керівником петрографічної лабораторії. З лютого 1939 р. завідував ще й мікрофауністичною та хімічною лабораторіями товариства «Піонер».[1]
Після приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР (1939 р.) на базі товариства «Піонер» засновано трест «Укрнафторозвідка». Микола Ладиженський став начальником геологічного відділу тресту, а з 1940 р. і головним геологом.[1]
У квітні 1941 р. направлений до Москви на тримісячні курси для керівних працівників. Після закінчення курсів за наказом керівництва нафтової промисловості (24.06.1941 р.) вченого відрядили до Львова у трест «Укрнафторозвідка». Внаслідок воєнних дій під Тернополем Микола Ладиженський опинився на території, окупованій німцями. До Львова вдалося прибути 12.07.1941 р., де науковець був задіяний при розформуванні «Укрнафторозвідки», власність якого переймало товариство «Карпатенель».[1]
У вересні 1941 р. був переведений до Любенців Дрогобицького району[1] для проведення польових геологознімальних робіт на посаду польового геолога. Польовим геологом працював у Бориславі весь час німецької окупації. Влітку виїждав у різні місця Карпат і їх передгір’я, аж до села Кривка Дрогобицького району[1] (27.09.1944 р.) на землі, що належали товариству «Карпатенель».
Загалом, упродовж 1938 –1941 рр., провів низку геологічних досліджень на територіях поблизу Отинії, Тлумачика, Ровика, Мшанець, Заользе, Небилова, Маняви, Красна (над р. Латориця), на околицях Розлуча, в районі Косова, Трускавця. Створено карти знаходження корисних копалин на цих ділянках. Результати робіт сформовано у звіти. Їх оригінали вивезені німцями.[1]
У 1944 р. переїхав з дружиною Варварою Ладиженською і маленьким сином Георгієм до Львова, де був прийнятий на роботу до тресту «Укрнафторозвідка» на посаду старшого геолога, а потім – до геологопошукової контори цього тресту.
З 8 січня 1945 р. працював за сумісництвом у Львівському політехнічному інституті (ЛПІ) на посаді виконувача обов’язків доцента кафедри загальної та історичної геології нафтового факультету. Читав лекції з загальної геології для студентів різних спеціальностей. Проводив практичні заняття студентам перших курсів геолого-розвідувальних спеціальностей на околицях Львова з використанням геологічних інструментів та топографічних карт.
З 1 вересня 1945 р., згідно наказу наркому нафтової промисловості, робота у Львівській політехніці стала основною. У геологопошуковій конторі тресту «Укрнафторозвідка» продовжував працювати за сумісництвом на посаді консультанта.
Одночасно, з січня 1945 р., був геологом-консультантом у Західноукраїнській геофізичній експедиції , а потім (1945–1946) – керівником польових геолого-знімальних робіт. Упродовж 1947–1950 рр. – консультантом.
Дисертацію на науковий ступінь кандидата геолого-минералогічних наук Микола Ладиженський захистив 4 червня 1947 р. у Львівському державному університеті ім. І. Франка (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка). Тема дисертації – «Строение береговых Карпат между реками Тысменица и Стрый и их промышленные перспективы». У липні 1947 р. присвоєно вчене звання доцента, затверджене ВАК у січні 1848 р.[1]
З 1948 р. викладав у ЛПІ геологію для студентів спеціальності «економіка і планування нафтових і газових родовищ».
З 01. 04.1951 р. основним місцем праці став Інститут геології корисних копалин Академії Наук УРСР на посаді заступника директора з наукової роботи (нині Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України).
21 березня 1955 р. захистив докторську дисертацію на тему «Геологическое стороение предгорья восточных Карпат и его промышленные перспективы». Захист відбувся у Московському державному університеті ім. М. Ломоносова. ВАК надав Миколі Ладиженському підтвердження наукового ступеню доктора геолого-мінералогічних наук 9 вересня 1955 р, а 18 березня 1956 р. – вченого звання професора за спеціальністю «геологія нафти».[1]
З 01.11.1946 р. по 15.03.1947 р. та з 01.12.1949 р. по 01.01.1951 р. був за сумісництвом доцентом кафедри геології, мінералогії і пертографії (потім – геології і розвідки нафтових і газових родовищ) та заступником декана нафтового факультету Львівського політехнічного інституту. Упродовж 1956–1959 рр. – професор кафедри геології і розвідки нафтових і газових родовищ ЛПІ. Науковець успішно поєднував роботу в Інституті геології корисних копалин Академії Наук УРСР і у Львівській політехніці.[1]
У 1959 р. Микола Ладиженський став керівником відділу геології нафтових і газових родовищ Інституту геології корисних копалин АН УРСР, реорганізований у 1963 р. у відділ регіональної геології нафтогазоносних областей УРСР. З 1969 року і до останніх днів життя очолював у цьому інституті новостворений відділ горючих сланців.
Помер у Львові 11 травня 1975 року на 70-му році життя.
Нагороди та членство
Член Львівського геодезичного товариства з моменту його заснування (1947).
Закінчив вечірній університет Марксизму-ленінізму і був у раді місцевого комітету ЛПІ. З 1947 р. упродовж виборів до Верховної Ради СРСР, обласних, районних та міських Рад тричі був членом виборчих комісій.
Голова наукового осередку нафтового факультету ЛПІ.
З 1972 р. – член-кореспондент АН УРСР.[2] Не був членом комуністичної партії і ніякої іншої, в жодній армії не служив, про що зазначав у автобіографії.
Заслуги вченого відзначено похвальними грамотами, подяками, приуроченими до видатних радянських дат, та преміями. Зокрема: Похвальна грамота № 9089 (30.10.1945 р.) Народного комісаріату нафтової промисловості за допомогу, надану науково-дослідними роботами підприємствам нафтової промисловості західних областей України; грошова премія (січень 1945 р.) від керівництва комбінату «Укрнафта» за успішне відновлення геологічних фондів; грошова премія за наукову дисертаційну роботу (березень 1947 р.) ЛПІ та ін.
Наукова діяльність
Основний напрям наукових досліджень – вивчення геології Карпат. Галузь наукових інтересів – перспективи нафтогазоносності українських Карпат.
Микола Ладиженський створив нові аргументовані уявлення про будову, тектонічні районування та історію геології розвитку Карпат вцілому та окремих їх нафтогазоносних зон.[3]
Окреслив проблематику практичного використання карпатських сланців, умови їх залягання та запаси.
Результати досліджень вченого, проведені до 1945 р., вивезені до Німеччини. Серед них: «Sprawozdanie ze zdjęć geologicznych na terenie Otynia-Tłumaczyk z mapą geologiczną» (1938); «Zdjęcia geologiczne okolicy Rozłucza z mapą geologiczną» ( 1939); «Ozokerytowe tereny Truskawca ich historia oraz projekt dolnych poszukiwań» (1943) та ін.[1] Копії науковець зберіг у власних фондах.
Виступав з науковими доповідями у Львівському політехнічному інституті, геодезичному товаристві Львова та в інших містах, зокрема, в Києві, Калуші, Бориславі.
Микола Ладиженський завжди був у курсі наукових новин. Йому допомагало добре знання польської і німецької мов, добре розумів французьку.
Докторську дисертацію захистив (1955) на основі великого об’єму фактичного матеріалу про обробку даних буріння і геофізичних досліджень, який збирав тривалий час. У ній викладено нові аргументовані уявлення про геологічну будову, тектонічне районування, нафтогазоносність та історію геологічного розвитку Карпат і Передкарпатського прогину.
Монографія «Геологическое строение и газонефтеносность Советского Предкарпатья» (1961) тривалий час була настільною книгою і довідником геологів.[4]
Наукові праці Миколи Ладиженського висвітлюють уявлення про насувну будову Карпат і перспективи нафтогазоносності їх піднасувного структурного поверху. Його публікації отримали високу оцінку в ЛПІ та геологічних організаціях та допомогли у розвитку нафтової промисловості УРСР.
Серед його робіт: «Геологический очерк района скважины «Заользе» в Небылове» (1940); «История и степень геологической заснятости Карпат и их предгорья в пределах западных областей Украины» (1940); «Геологическое строение и газоносность Тростянца возле Мостиск Львовской облости» (1947); «Нефтяные месторождения западных областей Украины» (1948); «Новые данные по тектонике советского предкарпатья» (1950); «Менілітові сланці Карпат» (1963); «Геология СССР. Т. 48. Карпаты. Ч. 1. Геологическое описание» (1966); «Про структурне положення дусинських верств в межиріччі Латориця–Боржава» (1971); «Перспективы добычи и промышленной переработки карпатских горючих сланцев» (1975).
Примітки
- ↑ 1,00 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,07 1,08 1,09 1,10 Архів Національного університету «Львівська політехніка» Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 434. 130 с.
- ↑ https://esu.com.ua/article-52890 Енциклопедія сучасної України
- ↑ https://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/Biography.aspx?PersonID=0000007332 Національна академія наук України
- ↑ https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/ladizhenskiy-mikola-romanovich/ Дрогобиччина. Вікова спадщина
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна