Олександр Іванович Андрієвський – основоположник Львівської школи досліджень напівпровідникових матеріалів, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 26 серпня 1900 р. у м. Харкові.

У 1929 р. заочно закінчив Харківський інститут народної освіти. На базі фізичної лабораторії Харківського інституту інженерів залізничного транспорту організував випуск ртутних тиратронів і газотронів для експериментальних і виробничих цілей.

У 1941 р. разом з Харківським інститутом інженерів залізничного транспорту евакуювався у Ташкент, де працював до 1945 р. У 1944 р. захистив кандидатську дисертацію, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, з 1947 р. – доцент. ^[1]

У 1945 р. направлений у Львівський політехнічний інститут на посаду завідуючого кафедрою фізики^[2], якою керував до 1975 р.

У 1953 р. після захисту докторської дисертації став доктором технічних наук, у 1955 р. затверджений у вченому званні професора кафедри фізики.

Був керівником 40 кандидатських і восьми докторських дисертацій.

Упродовж 1954–1968 рр. – проректор з наукової роботи Львівського політехнічного інституту, приділяв велику увагу підготовці інженерних і науково-педагогічних кадрів.

О. Андрієвський – кавалер орденів та інших почесних відзнак СРСР. У 1965 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

Помер 18 січня 1976 р. Похований на Янівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Опублікував 200 наукових праць у галузі газового розряду електронних та іонних процесів, теорії і практики застосування напівпровідників. ^[3] Серед його наукових робіт: "Исследование особенностей

строения поликристаллического слоя меднозакисных элементов и разработка нового метода их получения" (1953 р., докторська дисертація); "Рентгенографические исследования фазового состава меднозакисного слоя при наличии химических примесей" (Львов, 1958, співавтор Г. Мочарнюк); "О вычислении энергетического спектра в полупроводниках" (1974, співавтор Я. Буджак). Відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Физическая электроника».

Андрієвський Олександр Іванович – засновник Львівської школи дослідження напівпровідникових матеріалів. Наступником став його учень – доктор фізико-математичних наук професор Йосип Набитович.

Будучи провідним фахівцем дослідження напівпровідникових матеріалів, надавав наукову допомогу багатьом працівникам кафедр львівських вищих навчальних закладів: університету, педагогічного та медичного інститутів.

Примітки

↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 15–17.
↑ Історія кафедри загальної фізики
↑ Памяти Александра Ивановича Андриевского : [некролог] // Физическая электроника: республик. межведомств. науч.-техн. сб. / Львовский ордена Ленина политехнический институт. Львов : Вища шк., 1976. Вып. 12. С. 137–138.

Бібліографія Олександра Андрієвського

(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна

[1] Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 15–17.

[2] Історія кафедри загальної фізики

[3] Памяти Александра Ивановича Андриевского : [некролог] // Физическая электроника: республик. межведомств. науч.-техн. сб. / Львовский ордена Ленина политехнический институт. Львов : Вища шк., 1976. Вып. 12. С. 137–138.

[1]

[2]

[3]