Шульга Микола Гаврилович
Більше дій
Шульга Микола Гаврилович – український науковець, видатний фахівець у галузі механіки.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 20 травня 1900 р. в м. Ічня Чернігівської області в українській родині селянина-середняка.
У 1912 р. померла мати, в 1920 р. – батько.
Навчався в Учительській семінарії м. Прилуки Полтавської області. Після її закінчення працював учителем семирічної школи м. Ічня (1920–1822).
У 1922 р. вступив до Київського університету (потім – Київського інституту народної освіти) на факультет просвіти, який закінчив у 1926 р.
Після закінчення інституту, до 1930 р., був викладачем фізики та хімії Торгово-промислової школи, Педагогічного технікуму, філіалу заочного Інституту народної освіти в м. Конотопі Чернігівської області.
З 1930 до липня 1941 р. працював на різних посадах (старшого лаборанта ЦЗЛ, начальника термічного відділу, начальника термічного цеху на заводі № 393/Арсенал в Києві). Одночасно, без відриву від виробництва, в 1934 р. закінчив навчання на металургійному факультеті Київського вечірнього індустріального інституту. У 1940 р. прийнятий у члени КПРС.
На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті займав на посаду старшого викладача (з 20 жовтня 1941 р.), доцента і виконувача обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).
У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. З 1948 по грудень 1953 р. працював завідувачем кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.
У грудні 1953 р. переведений до Львівського політехнічного інституту (ЛПІ) виконувачем обов’язків завідувача кафедри металознавства і термічної обробки металів.
На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті працював старшим викладачем (з 20 жовтня 1941 р.), доцентом і виконувачем обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).
У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. З 1948 по грудень 1953 р. працював на посаді завідувача кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.
У грудні 1953 р. переведений до Львівського політехнічного інституту (ЛПІ) виконувачем обов’язків завідувача кафедри металознавства і термічної обробки металів.