Переключити меню
Toggle preferences menu
Переключити особисте меню
Ви не увійшли до системи
Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви внесете будь-які редагування.

Михалевич Кирило Неофітович: відмінності між версіями

Матеріал з Історія Львівської політехніки в особистостях
Voytovych (обговорення | внесок)
Voytovych (обговорення | внесок)
Рядок 4: Рядок 4:
'''Кирило Неофітович Михалевич''' – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук
'''Кирило Неофітович Михалевич''' – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук
==Коротка біографія і професійна діяльність==
==Коротка біографія і професійна діяльність==
Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області.
Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області.  


До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському.
До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 102–104.</ref>


У 1926 р. став студентом хімічного факультету [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]. Завершив навчання 1932 р. з відзнакою. Впродовж навчання працював виконувачем обов’язків молодшого асистента кафедри неорганічної і аналітичної хімії (1929–1930) і молодшим асистентом цієї кафедри (1930–1931).
У 1926 р. став студентом хімічного факультету [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]. Завершив навчання 1932 р. з відзнакою. Впродовж навчання працював виконувачем обов’язків молодшого асистента кафедри неорганічної і аналітичної хімії (1929–1930) і молодшим асистентом цієї кафедри (1930–1931).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>


У період 1932–1939 рр. – старший асистент кафедри фізичної хімії, а, також, асистент і викладач (1939–1941) кафедри фізичної і колоїдної хімії [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]].
У період 1932–1939 рр. – старший асистент кафедри фізичної хімії, а, також, асистент і викладач (1939–1941) кафедри фізичної і колоїдної хімії [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]].  
Під час німецької окупації, з 1940 р. – технічний керівник промислової кооперативної артілі «Хімік» (м. Львів), згодом – цеховий інженер (1941–1944).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>


Під час німецької окупації, з 1940 р. – технічний керівник промислової кооперативної артілі «Хімік» (м. Львів), згодом – цеховий інженер (1941–1944).
З 1944 р. – асистент кафедри технології неорганічних речовин Львівської політехніки. Займав посаду виконувача обов’язків доцента кафедри загальної і неорганічної хімії (1944). Упродовж 1945–1963 рр. – доцент кафедри. Згодом – заступник декана хіміко-технологічного факультету (1958–1959) Львівського політехнічного інституту.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>


З 1944 р. – асистент кафедри технології неорганічних речовин Львівської політехніки. Займав посаду виконувача обов’язків доцента кафедри загальної і неорганічної хімії (1944). Упродовж 1945–1963 рр. – доцент кафедри. Згодом – заступник декана хіміко-технологічного факультету (1958–1959) Львівського політехнічного інституту.
Після закінчення аспірантури [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка] захистив кандидатську дисертацію на тему: «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955) і отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>
 
Після закінчення аспірантури [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка] захистив кандидатську дисертацію на тему: «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955) і отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук.


У період 1963–1965 рр. – викладач хімії Вищого технічного інституту кхмеро-радянської дружби в м. Пном-Пень Королівства [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B0 Камбоджа].
У період 1963–1965 рр. – викладач хімії Вищого технічного інституту кхмеро-радянської дружби в м. Пном-Пень Королівства [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B0 Камбоджа].


З 1965р. –  доцент кафедри аналітичної хімії ЛПІ, з 1966 р. – виконувач обов’язків завідувача цієї кафедри, з 1967 р. – професор кафедри. Упродовж 1968–1978 рр. – завідувач кафедри аналітичної хімії.
З 1965р. –  доцент кафедри аналітичної хімії ЛПІ, з 1966 р. – виконувач обов’язків завідувача цієї кафедри, з 1967 р. – професор кафедри. Упродовж 1968–1978 рр. – завідувач кафедри аналітичної хімії.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>
 
Працював професором-консультантом кафедри аналітичної хімії (1979–1986), за сумісництвом – старшим науковим співробітником НДС-4 (1971), старшим науковим співробітником НДС-42 Львівського політехнічного інституту (1973, 1976–1979).
 
Під керівництвом Кирила Михалевича 8 осіб захистили кандидатські дисертації.


У 1979р. вийшов на пенсію. Помер у Львові 2 березня 1986 р. Похований на Личаківському цвинтарі.
Працював професором-консультантом кафедри аналітичної хімії (1979–1986), за сумісництвом – старшим науковим співробітником НДС-4 (1971), старшим науковим співробітником НДС-42 Львівського політехнічного інституту (1973, 1976–1979).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>


===Нагороди та членство===
Під керівництвом Кирила Михалевича 8 осіб захистили кандидатські дисертації.


Член правління Львівського будинку вчених. Заступник голови первинної організації [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D0%BD%D0%B5_%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%94%D1%94%D0%B2%D0%B0 Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва], Секретар експертної комісії по апробації публікацій та член бібліотечної Ради Львівського політехнічного інституту.  
У 1979р. вийшов на пенсію.
За відмінні успіхи в роботі був нагороджений нагрудним значком; у Камбоджі – Королівським Кхмерівським Орденом Дружби (Сага-метрей) офіцерського ступіню.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref>
Помер у Львові 2 березня 1986 р.<ref>Михалевич Кирило Неофітович // Львівщина та львів'яни : енциклопед.-біогр. довід. / [упоряд.: Л. С. Василенко, М. В. Войтович, В. М. Губенко [та ін.]]. Львів : Віка, 2004. Вип. 1. С. 419. (Новітня історія України. Нові імена).</ref> Похований на Личаківському цвинтарі.


==Наукова діяльність==
==Наукова діяльність==

Версія за 17:05, 28 вересня 2023

Кирило Неофітович Михалевич – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області.

До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському.[1]

У 1926 р. став студентом хімічного факультету Львівської політехніки. Завершив навчання 1932 р. з відзнакою. Впродовж навчання працював виконувачем обов’язків молодшого асистента кафедри неорганічної і аналітичної хімії (1929–1930) і молодшим асистентом цієї кафедри (1930–1931).[2]

У період 1932–1939 рр. – старший асистент кафедри фізичної хімії, а, також, асистент і викладач (1939–1941) кафедри фізичної і колоїдної хімії Львівського політехнічного інституту.

Під час німецької окупації, з 1940 р. – технічний керівник промислової кооперативної артілі «Хімік» (м. Львів), згодом – цеховий інженер (1941–1944).[2]

З 1944 р. – асистент кафедри технології неорганічних речовин Львівської політехніки. Займав посаду виконувача обов’язків доцента кафедри загальної і неорганічної хімії (1944). Упродовж 1945–1963 рр. – доцент кафедри. Згодом – заступник декана хіміко-технологічного факультету (1958–1959) Львівського політехнічного інституту.[2]

Після закінчення аспірантури Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему: «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955) і отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук.[2]

У період 1963–1965 рр. – викладач хімії Вищого технічного інституту кхмеро-радянської дружби в м. Пном-Пень Королівства Камбоджа.

З 1965р. – доцент кафедри аналітичної хімії ЛПІ, з 1966 р. – виконувач обов’язків завідувача цієї кафедри, з 1967 р. – професор кафедри. Упродовж 1968–1978 рр. – завідувач кафедри аналітичної хімії.[2]

Працював професором-консультантом кафедри аналітичної хімії (1979–1986), за сумісництвом – старшим науковим співробітником НДС-4 (1971), старшим науковим співробітником НДС-42 Львівського політехнічного інституту (1973, 1976–1979).[2]

Під керівництвом Кирила Михалевича 8 осіб захистили кандидатські дисертації.

У 1979р. вийшов на пенсію. Помер у Львові 2 березня 1986 р.[3] Похований на Личаківському цвинтарі.

Наукова діяльність

Напрям наукових досліджень – комплексні сполуки.

Автор понад 120 наукових публікацій.

  1. ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 102–104.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342.
  3. ↑ Михалевич Кирило Неофітович // Львівщина та львів'яни : енциклопед.-біогр. довід. / [упоряд.: Л. С. Василенко, М. В. Войтович, В. М. Губенко [та ін.]]. Львів : Віка, 2004. Вип. 1. С. 419. (Новітня історія України. Нові імена).