Янік Францішек

Францішек Янік – (Franciszek Janik, 7 липня 1900 – 27 грудня 1975) – військовий і спортивний пілот, планерист, інженер конструктор, парашутист, науковець і професор, викладач Львівської та Варшавської політехнік.

Біографія

Францішек Янік народився 7 липня 1900 р. в селі Мшанка (Mszanka), повіт Горлиці (сучасне Малопольське воєводство, Польща) у родині фермера Вавжинця Яніка. У сім’ї було четверо дітей: Францішек, сестри Анна й Аполонія та брат Марцін. Початкову освіту здобував у рідному селі, а середню – у гімназії ім. М. Кромера в Горлицях, де 1919 р. отримав атестат зрілості. Саме в роки Першої світової війни, у чотирнадцятирічному віці, він побачивши австро-угорський літак типу Albatros, Янік уперше захопився авіацією – зацікавлення, яке визначило подальший напрям його життя і наукової діяльності .

У 1919–1920 рр. Францішек Янік навчався у Львівській політехніці. Він обрав фах інженера-механіка.

У серпні 1920 р., під час польсько-радянської війни, Францішек Янік служив добровольцем в окремому підрозділі Війська Польського, сформованому у Львові; спочатку він був зарахований до роти кулеметників, а згодом переведений до 79-го піхотного полку. Як резервіст, Францішек Янік перебував на військовому обліку у Військовому комісаріаті міста Львова та міста Новий Сонч. У 1923 р. він був звільнений зі служби для продовження навчання у Львівській політехніці і 25 листопада того ж року склав перший державний іспит з англійської мови, а 9 червня 1927 p. захистив дипломну роботу. Під час навчання активно займався конструюванням літальних апаратів, опановував планерне пілотування та вивчав повний комплекс дисциплін, пов’язаних із повітряними видами спорту та аеродинамікою. Був одружений з Марією Домінко, мав двох доньок – Зофію (1926) та Анну (1931).

У 1927–1928 рр. Францішек Янік обіймав посаду старшого асистента в Лабораторії аеродинаміки Львівської політехніки.

У 1928–1930 рр. він працював у Інституті авіаційно-технічних досліджень (Instytut Badań Technicznych Lotnictwa (IBTL)) у Варшаві як конструктор, а згодом упродовж наступних семи років – як керівник відділу планерування (обшивки літальних апаратів). Його інженерні здібності привернули увагу керівництва Інституту, і він був залучений до робіт над перспективними авіаційними та військово-технічними проектами.

Паралельно Янік співпрацював із Бюро проектування бронетехніки Інституту інженерних досліджень (Biura Konstrukcyjnego Broni Pancernej Instytutu Badań Inżynierii), де разом із майором інженером Владиславом Тшецяком, капітаном Едвардом Каркозом та інженером Едвардом Габіхом брав участь у розробці ранніх прототипів польських танкеток. Він відповідав за рушійну установку машин, перші з яких отримали позначення TK-1 та TK-2.

У 1930 р. директор IBTL призначив Францішека Яніка керівником планерного відділу, доручивши йому випробування та модернізацію розрахунків для прототипів літаків і планерів, а також проведення статистичних випробувань і випробувань на міцність. У 1933 р. здобув кваліфікацію пілота у Варшавському аероклубі. У 1935–1937 рр. він читав лекції зі статики в Державній авіаційно-автомобільній школі у Варшаві (Państwowa Szkoła Lotnicza i Samochodowa).

Він опублікував вісім наукових статей у бюлетені IBTL та видав книгу «Необхідна міцність літака» (1937) польською та французькою мовами, у якій уперше було введено поняття “krzywa wyrwania” (крива маневреного навантаження), яке внесено до міжнародних правил ІКАО (Міжнародної організації цивільної авіації).

У 1937–1938 рр. Францішек Янік очолював лабораторію планерів на Люблінському авіаційному заводі (Lubelska Wytwórnia Samolotów (LWS)), а в 1938–1939 рр. працював інспектором розрахунків у Державних авіаційних заводах ((Państwowe Zakłady Lotnicze (PZL WP – Wytwórnia Płatowców)) на підприємстві в Окенці (Варшава). На цих посадах він відповідав за коректність аеродинамічних розрахунків та розрахунків на міцність серійних та дослідних літальних апаратів.

У вересні 1939 р., у зв’язку з загрозою захоплення авіаційних підприємств, у період Другої світової війни, він був евакуйований. Маршрут евакуації пролягав через Румунію, а згодом – через Югославію. Уже на цьому етапі Францішек Янік був залучений до збереження технічної документації та інженерних кадрів.

Після прибуття до Франції Францішек Янік був зарахований до офіцерського батальйону військової авіації у Ліон-Броні, де викладав проєктування планерів та аеродинаміку.

У лютому 1940 р. Францішека Яніка було скеровано до французького авіаційного підприємства CAPRA (Compagnie anonyme de production et réalisation aéronautique – товариства з проєктування, виробництва та впровадження авіаційної техніки) в Парижі, де він працював заступником начальника конструкторського бюро. Там він брав участь у проєктуванні та будівництві літаків, адаптуючи польські інженерні рішення до французьких стандартів і вимог воєнного часу.

Після капітуляції Франції він перебував у таборі Польського Червоного Хреста (Polski Czerwony Krzyż, PCK) спочатку в Марселі, а згодом у Ле-Бур-д’Уазан (Le Bourg-d’Oisans) поблизу Гренобля.

У 1941 р. Францішек Янік виїхав до Туреччини, де був залучений до роботи в авіаційній промисловості в Анкарі. Він обіймав посаду керівника відділу контролю та виконував розрахунки в конструкторському бюро. На цих підприємствах організував підрозділи статичних випробувань і льотних досліджень, а також брав участь у випробувальних польотах літальних апаратів (зокрема THK-2 і THK-5). Паралельно він літав на планерах і літаках у планерному центрі в Іненю (приблизно 120 км на південний захід від Анкари). Під час перебування в Туреччині підготував для Стамбульського університету конспект лекцій зі статичної аеропружності.

Після завершення війни та стабілізації політичної ситуації в Європі Францішек Янік 19 жовтня 1946 р. повернувся до Польщі. Набутий у Франції та Туреччині досвід – інженерний, викладацький і організаційний – став підґрунтям для його повоєнної діяльності в Інституті авіації у Варшаві та у Варшавській політехніці, де він згодом сформував власну наукову школу. У жовтні 1946 р., Францішек Янік розпочав роботу в Міністерстві відбудови (Ministerstwo Odbudowy), де займався плануванням відновлення будівельної та інженерної галузей.

З 1 жовтня 1947 р. він розпочав роботу в Авіаційному технічному інституті (Instytut Techniczny Lotnictwa), спочатку на посаді керівника відділу аеродинаміки, а згодом став керівником аеродинамічного підрозділу в Інституті авіації (Instytut Lotnictwa) у Варшаві, який очолював до 1959 р. В Інституті авіації (Instytut Lotnictwa) він керував монтажем аеродинамічної труби діаметром 1,5 м та спроєктував самостабілізувальні аеродинамічні ваги. Багато років був консультантом у науковій лабораторії досліджень міцності (Zakład Wytrzymałości) цього інституту.

Францішек Янік активно займався науковою діяльністю: опублікував 31 наукову працю у різних післявоєнних періодичних виданнях, а також близько 20 статей у фахових журналах. Він створив серію навчальних посібників: «Статика» (1951), «Кінематика» (1951), «Динаміка» (1953); підготував друге, розширене видання скрипту «Статика». Також він є автором книги «Основи навігації літаків» (1957) та брав участь у підготовці праць «Радіонавігація» (1954), «Астронавігація» (1955) і «Аеростати» (1958).

Францішек Янік вийшов на пенсію у жовтні 1970 р., після чого продовжував надавати наукові консультації та брати участь у діяльності спортивної авіації. Помер у Варшаві 27 грудня 1975 р. та був похований на православному цвинтарі у Варшаві на Волі (ділянка 84-6-11).

Львівська політехніка: науково-інженерський старт

Після завершення навчання у Львівській політехніці та здобуття диплома інженера-механіка Францішек Янік залишився працювати в alma mater. Упродовж 1927–1928 рр. працював старшим асистентом в Лабораторії аеродинаміки Львівської політехніки – у доктора інженера Зигмунта Фукса, а згодом — доцентом зі статики конструкцій на кафедрі машинобудування, де викладав курс «Статика конструкцій». .

У цей період Францішек Янік безпосередньо керував будівництвом аеродинамічної труби для наукових досліджень, що стало важливим етапом розвитку експериментальної аеродинаміки у Львові. Паралельно він провадив власні дослідження, брав участь у випробуваннях моделей літальних апаратів та формував методологічні засади статичних розрахунків та розрахунків на міцність, які згодом стали основою його наукових публікацій.

Варшавська політехніка

У 1931–1932 рр. – був асистентом кафедри авіаційної статики Варшавської політехніки (під керівництвом професора Максиміляна Губера), а в 1932–1935 рр. – асистентом кафедри конструкції планерів (під керівництвом професора Густава Мокшицького).

У 1948–1950 рр. він читав лекції з аеродинаміки на авіаційному факультеті Варшавської політехніки (Politechnika Warszawska), а також викладав механіку у Школі інженерів Вавельберга і Ротванда (Szkoła Inżynierska im. Hipolita Wawelberga i Stanisława Rotwanda) у 1949–1950 рр. З 1951 р. працював на кафедрі загальної механіки Варшавської політехніки (Politechnika Warszawska) як науковий співробітник. У 1955 р. отримав звання доцента, а у 1957 р. Рада Держави ПНР (Rada Państwa Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej) призначила його професором надзвичайним. У 1961 р. Францішека Яніка призначено керівником кафедри загальної механіки Варшавської політехніки. Під його керівництвом підготовлено інженерів та авіаційних спеціалістів, багато з яких згодом стали провідними фахівцями польської авіації.

Льотна діяльність і спортивні досягнення

У 1931 р. розпочав планерне навчання на аеродромі Мокотув у Варшаві. У 1932 р. отримав права планериста в планерному центрі LOPP у [Поліхно https://mapapamieci.net/polichno-szkoa-szybowcowa/] . Навчання пілотуванню проходив у Варшавському аероклубі у 1933 р., після чого здобув кваліфікацію військового пілота. Додаткову перепідготовку на військових літаках здійснив у 1-му авіаційному полку у Варшаві у 1935–1936 рр., після чого був переведений до резерву з присвоєнням звання підпоручика-пілота. Францішек Янік здійснив випробувальні польоти на 25 прототипах літальних апаратів різних типів, зокрема туристичних, зв’язкових і 21 військовому літаку, а також на 18 планерах, мотопланері, вільних і спостережних аеростатах та стратосферному планері «Зірка Польщі». Він мав кваліфікації пілота (спортивного і військового), пілота літака, пілота аеростатів та парашутиста. Францішек Янік був активним учасником національного та міжнародного авіаційного спортивного руху. У 1928 р. на Зимових авіаційних змаганнях у Любліні він здобув I місце, що стало його першим значним спортивним досягненням. У 1934 р. у Варшаві, під час авіаційних показів на аеродромі Мокотув, Францішек Янік здійснив перший у Польщі показовий стрибок на планері ([«jumping» https://en.wikipedia.org/wiki/Ski-jump_(aviation)]), започаткувавши новий напрям у планерному спорті та навчально-показовій авіації. У 1936 р. він продовжив виконувати показові польоти на планерах, зокрема демонструючи їх у варшавських середніх школах та у підрозділах Війська Польського. У 1935, 1936 та 1937 рр. брав участь у Національних змаганнях з вільних польотів на повітряних кулях на Кубок полковника Ваньковича, причому у 1935 р. разом з лейтенантом Станіславом Лоясевичем здобув перемогу. Найвагомішим міжнародним успіхом став виступ у 1938 р. в Бельгії, де Францішек Янік разом з капітаном Антонієм Янушем представляв Польщу на змаганнях з аеростатного спорту та виборов Кубок Гордона Беннета, найпрестижнішу нагороду світового повітроплавання. У 1949–1953 рр. у м. Ольштин пройшов курс акробатики на літаку для інструкторів. У лютому 1956 р. разом із конструктором мотопланера «Pegaz» інженером Тадеушем Хилінським (Tadeusz Chyliński) подав заявку на встановлення міжнародного рекорду на легкому літаку «Pegaz» у польоті на дальність по прямій без посадки – категорія FAI (Міжнародна авіаційна федерація, Fédération Aéronautique Internationale), клас C-1 легких моторних літаків із масою зльоту до 500 кг. З 1957 р. працював громадським інструктором з планеризму, здійснив 14 обльотів планерів; загалом на 1962 р. налітав 1524 години, зокрема: літаки – 1 90 годин (навчальні – 800, мотолітаки – 7), аеростати – 62 години (вільні польоти – 31), планери – 100 годин; виконав 2 591 політ різного роду літальних апаратів . Активно брав участь у післявоєнному спортивному авіаційному житті, входив до керівництва Польського аероклубу ([ARP https://pl.wikipedia.org/wiki/Aeroklub_Polski]), авіаційних структур Війська Польського та Клубу ветеранів авіації ([Klubu Seniorów Lotnictwa https://www.wksl.waw.pl/]). Виконував обов’язки судді та консультанта у спортивних авіаційних комісіях, передаючи досвід молодим пілотам.

Нагороди та членство

З 1921 р. Францішек Янік був членом Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки – однієї з найважливіших міжвоєнних студентських авіаційних організацій у Львові. Він входив до складу правління спілки, а в 1923–1924 рр. (за окремими джерелами – до 1925 р.) виконував обов’язки її президента.

Упродовж усієї міжвоєнної авіаційної діяльності Францішек Янік був тісно пов’язаний з Варшавським аероклубом (Aeroklub Warszawski) і входив до складу його керівних органів. У 1938–1939 рр. він також був членом правління Аероклубу, брав участь у формуванні програм спортивної та навчальної авіації в Польщі. Як почесний член Варшавського аероклубу, він мав диплом за 25 років роботи в авіації та був нагороджений низкою відзнак міжнародних авіаційних організацій (Fédération Aéronautique Internationale, FAI).

Францішек Янік був відзначений численними нагородами та почесними відзнаками, зокрема:

• Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі (Krzyż Oficerski Ordenu Odrodzenia Polski, 1964);

• Золотим Хрестом Заслуги (Złoty Krzyż Zasługi, 1938);

• Срібним Хрестом Заслуги (Srebrny Krzyż Zasługi, 1932 і 1934);

• Срібним знаком планериста FAI (FAI Silver Badge) № 736 (1937), що підтверджував високий міжнародний рівень його льотної підготовки;

• Медаллю 10-ї річниці Народної Польщі (Medal 10-lecia Polski Ludowej, 1954);

• Дипломом ФАІ імені Поля Тіссандьє (FAI Paul Tissandier Diploma);

• Почесною відзнакою Військово-повітряних сил Польщі (Siły Powietrzne Wojska Polskiego, 1958).

Бібліографія Францішека Яніка

(с) Дану статтю підготувала