Авіація та літакобудування

Передумови зародження авіаційної науки у Львівській політехніці

Початок популяризації знань про аеронавтику вченими цісарсько-королівської Вищої технічної школи у Львові припадає на кінець ХІХ ст.

Перший політ.

Одним із перших, хто почав пропагувати ідеї повітроплавання у 1984 р. на засіданнях ІІІ з’їзді техніків у Львові і Політехнічного товариства у Львові, став професор Роман Ґостковський – відомий інженер-залізничник, вчений із широким науковим світоглядом. Тему аеронавтики продовжив у 1909 р. професор Вищої політехнічної школи Едвін Гаусвальд.

22 жовтня 1909 р. з ініціативи відомого львівського популяризатора науки і техніки, асистента кафедри будівництва мостів Едмунда Лібанського у приміщенні Політехнічного товариства відбулися установчі збори авіаклубу «Авіата». Водночас ініціативна група студентів-політехніків створила Авіаційну спілку студентів Львівської політехніки ( Związek Awiatyczny Studentów Politechniki Lwowskiej).

«O potrzebie katedry Awiatyki na Lwowskiej Politechnice», 1910 р.

У 1910 році вийшла брошура «Про потребу кафедри авіації у Львівській політехніці» («O potrzebie katedry Awiatyki na Lwowskiej Politechnice»), автором якої був Євгеніуш Порембський – асистент кафедри механічної технології.

Навесні 1910 р. здійснено першу спробу будівництва літака, модель якого розробили професор, декан машинобудівного відділу Зигмунт Сохацький та інженер, асистент кафедри механічної технології Ян Вебер.

У липні 1910 р. діячі Авіаційної спілки звернулися до Ради машинобудівного відділу з пропозицією відкрити авіаційну кафедру і спеціалізовану аеродинамічну лабораторію.

У 1910 році Едмунд Лібанський завершив будівництво літального апарата власної конструкції. Цей літак експонували на першій у Львові авіаційній виставці, яка тривала від 1 вересня до 15 жовтня 1910 р. У 1911 р. з ініціативи Авіаційної спілки відкрито майстерню для будівництва планерів та інших літальних апаратів.

Правління авіагуртка.

Не припинялася популяризаторська робота у Політехнічному товаристві у 1911 р. у т.ч силами професора кафедри технічної механіки Максиміліана Губера.

Початок 1913 р. запам’ятався відкриттям 16 лютого у Вищій політехнічній школі другої авіаційної виставки, організованої стараннями Авіаційної спілки У квітні 1913 р. ініціативна група Авіаційної спілки звернулася вже до Сенату Політехнічної школи з проханням створити авіаційну кафедру та аеродинамічну лабораторію.

Становлення авіаційної науки та літакобудування

Становлення авіаційної науки у Львівській політехніці розпочалося після Першої світової війни.

У 1927 р. від варшавського Інституту авіації до Львова спроваджено аеродинамічну трубу. Це був тунель діаметром 1 м, спроєктований професором Вітошинським у 1925 р. У 1928 р. керівництво Львівської політехніки прийняло рішення щодо створення Аеродинамічної лабораторії, і вже у 1929 р. будівлю введено в експлуатацію. Лабораторія розташувалася в корпусі Львівської політехніки на вул. Сапєги, 12 (тепер – Ст. Бандери).

Дослідження впливу землі методом дзеркального відбиття.

Навчальний корпус № 12 Національного університету "Львівська політехніка", вул. Степана Бандери 12.

Керівником Аеродинамічної лабораторії був обраний д р інж. Зигмунт Фукс, який керував лабораторією до 1939 р. Починаючи з 1930–1931 навчального року в лабораторії проходили практичні заняття для студентів.

На основі діяльності Аеродинамічної лабораторії працювали Планерні майстерні. В 1929 р. в столярній майстерні Щуплакевича у Львові на вул. Шпитальній, 52 сконструйовано планери моделей CW-2 і CW-3 – першого польського тренувального планера Вацлава Червінського, відомого конструктора планерів і пілота-планериста

Згодом, майстерні стали власністю Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки.

1 червня 1937 р. майстерні були викуплені Інститутом техніки планеризму та мотопланеризму – науковою установою Львівської політехніки і отримали назву Експериментальні планерні майстерні. Але у складі Львівської політехніки вони проіснували лише чотири місяці.

15 березня 1932 р. у Львові на базі Аеродинамічної лабораторії створено Інститут техніки планеризму, перейменований у 1936 р. на Інститут техніки планеризму та мотопланеризму. Основною метою діяльності цієї наукової установи були дослідження у галузі аеродинаміки, механіки польоту, техніки пілотування, проводилися метеорологічні дослідження. Завдяки його діяльності розвивався авіаційний спорт.

Навчальний корпус № 7 Національного університету "Львівська політехніка", вул. Степана Бандери 55.

Керівником інституту був проф. інж. Станіслав Лукасевич. Інститут мав 5 відділів, чотири з яких розташовувалися в будівлях Львівської політехніки. Це відділи: конструкторський, вимірювань та прикладний, які знаходилися на вул. Леона Сапєги, 55, та відділ аеродинаміки, за адресою вул. Сапєги, 12. П’ятий відділ – метеорологічний розташовувався в Інституті геофізики Університету ім. Яна Казимира.

Починаючи з 1933 р., Інститут техніки планеризму у співпраці з Аеродинамічною лабораторією Львівської політехніки почали видавати спеціалізований журнал під назвою Czasopismo Lotnicze, яке в 1934 р. змінило назву на Lwowskie Czasopismo Lotnicze.

Czasopismo Lotnicze.

При Львівській політехніці працювала і Лабораторія авіаційних двигунів. У 1939 р. завершено будівництво корпусу Лабораторії, яка знаходилась у Скнилові на території аеропорту. Керівником лабораторії обрано проф. інж. Станіслава Лукасевича, асистентом був Станіслав Пекарський.

У 1939 р. планувалося розпочати будівництво трьох споруд для розбудови авіаційного напрямку. Створено аеродинамічний корпус на вул. Стрийській, в якому мали встановити аеродинамічну трубу діаметром 3 м. (цю територію сьогодні використовує танкоремонтний завод. Початок Другої світової війни перервав всі плани.