Шульга Микола Гаврилович

Шульга Микола Гаврилович – український науковець, видатний фахівець у галузі механіки.

Микола Шульга

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 20 травня 1900 р. в м. Ічня Чернігівської області в українській родині селянина-середняка.

У 1912 р. померла мати, в 1920 р. – батько.

Навчався в Учительській семінарії м. Прилуки Полтавської області. Після її закінчення працював учителем семирічної школи м. Ічня (1920–1822).

У 1922 р. вступив до Київського університету (потім – Київського інституту народної освіти) на факультет просвіти, який закінчив у 1926 р.

Після закінчення інституту, до 1930 р., був викладачем фізики та хімії Торгово-промислової школи, Педагогічного технікуму, філіалу заочного Інституту народної освіти в м. Конотопі Чернігівської області.

З 1930 до липня 1941 р. працював на різних посадах (старшого лаборанта ЦЗЛ, начальника термічного відділу, начальника термічного цеху на заводі № 393/Арсенал в Києві). Одночасно, без відриву від виробництва, в 1934 р. закінчив навчання на металургійному факультеті Київського вечірнього індустріального інституту. У 1940 р. прийнятий у члени КПРС.

На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті займав на посаду старшого викладача (з 20 жовтня 1941 р.), доцента і виконувача обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).

У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. Після захисту дисертації Миколі Шульзі присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук (7 червня 1947). У вченому званні доцента кафедри затверджений 10 грудня 1948 р.

З 1948 по грудень 1953 р. працював завідувачем кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.

На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті працював старшим викладачем (з 20 жовтня 1941 р.), доцентом і виконувачем обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).

У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. З 1948 по грудень 1953 р. працював на посаді завідувача кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.

Враховуючи особисте прохання вченого Головне правління Міністерства вищої освіти перевело Миколу Шульгу до Львівського політехнічного інституту (ЛПІ) виконувачем обов’язків завідувача кафедри металознавства і термічної обробки металів (грудень 1953 р.).

Докторську дисертацію «Изыскание способов повышения магнитных свойств высококоэрцитивных железо-никель-алюминиевых сплавов» захистив у 1958 р. Вища атестаційна комісія затвердила Миколі Шульзі науковий ступінь доктора технічних наук. У липні 1959 р. отримав звання професора.

З вересня 1960 р. – завідувач кафедри металознавства і термічної обробки металів (потім – фізики металів та матеріалознавства). Упродовж цих років під керівництвом вченого на кафедрі було створено лабораторії: фізичних методів дослідження, ренгенлабораторія, електроплавильна лабораторія, лабораторія з дослідження механічних властивостей металів і сплавів. Це сприяло якісному процесові навчального процесу і дозволило розширити тематику наукових досліджень кафедри.

З травня 1962 р. – декан механіко-технологічного факультету, в організації якого брав безпосередню участь. Підготував кадри для організації нової спеціальності «фізика металів». Професор М. Шульга успішно поєднував педагогічну діяльність з керівництвом кафедрою і факультетом та науковою роботою. Був досвідченим організатором і керівником. Саме його факультет тоді очолював рейтинг ЛПІ за успішністю навчання та розвитком науки.

Входив до складу Західного наукового центру Академії наук УРСР, був членом Координаційної ради АН УРСР з фізики твердого тіла.

Користувався авторитетом у колективі наукових працівників. Систематично виступав на республіканських і наукових конференціях, підприємствах і перед студентами. Був членом науково-технічної ради інституту.

Приймав участь в суспільно-політичному житті. Науковця обирали членом парткому інституту. Упродовж багатьох років був членом партбюро факультету, виконував різні партійні доручення. Був головою виборчої комісії на дільницях у виборах до Верховної Ради СРСР.

З посади декана механіко-технологічного факультету звільнився 25 січня 1973 р. у зв’язку із закінченням строку виборів.

Помер 31 березня 1973. р. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.