Шульга Микола Гаврилович: відмінності між версіями
Більше дій
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
З травня 1962 р. – декан механіко-технологічного факультету, в організації якого брав безпосередню участь. Підготував кадри для організації нової спеціальності «фізика металів». | З травня 1962 р. – декан механіко-технологічного факультету, в організації якого брав безпосередню участь. Підготував кадри для організації нової спеціальності «фізика металів». | ||
Професор М. Шульга успішно поєднував педагогічну діяльність з керівництвом кафедрою і факультетом та науковою роботою. Саме його факультет тоді очолював рейтинг ЛПІ за успішністю навчання та розвитком науки. | Професор М. Шульга успішно поєднував педагогічну діяльність з керівництвом кафедрою і факультетом та науковою роботою. Був досвідченим організатором і керівником. Саме його факультет тоді очолював рейтинг ЛПІ за успішністю навчання та розвитком науки. | ||
Версія за 17:28, 20 вересня 2024
Шульга Микола Гаврилович – український науковець, видатний фахівець у галузі механіки.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 20 травня 1900 р. в м. Ічня Чернігівської області в українській родині селянина-середняка.
У 1912 р. померла мати, в 1920 р. – батько.
Навчався в Учительській семінарії м. Прилуки Полтавської області. Після її закінчення працював учителем семирічної школи м. Ічня (1920–1822).
У 1922 р. вступив до Київського університету (потім – Київського інституту народної освіти) на факультет просвіти, який закінчив у 1926 р.
Після закінчення інституту, до 1930 р., був викладачем фізики та хімії Торгово-промислової школи, Педагогічного технікуму, філіалу заочного Інституту народної освіти в м. Конотопі Чернігівської області.
З 1930 до липня 1941 р. працював на різних посадах (старшого лаборанта ЦЗЛ, начальника термічного відділу, начальника термічного цеху на заводі № 393/Арсенал в Києві). Одночасно, без відриву від виробництва, в 1934 р. закінчив навчання на металургійному факультеті Київського вечірнього індустріального інституту. У 1940 р. прийнятий у члени КПРС.
На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті займав на посаду старшого викладача (з 20 жовтня 1941 р.), доцента і виконувача обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).
У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. Після захисту дисертації Миколі Шульзі присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук (7 червня 1947). У вченому званні доцента кафедри затверджений 10 грудня 1948 р.
З 1948 по грудень 1953 р. працював завідувачем кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.
На початку Другої світової війни разом із заводом № 393 евакуйований до м. Воткінськ. У жовтні 1941 р. переведений на роботу до Куйбишевського індустріального інституту Наркомату боєприпасів СРСР. В інституті працював старшим викладачем (з 20 жовтня 1941 р.), доцентом і виконувачем обов’язків завідувача кафедри технології металів і металознавства (з червня 1942 р. по травень 1945 р.).
У зв’язку з роботою над дисертацією був тимчасово звільнений з посади виконувача обов’язків завідувача кафедри. З 1948 по грудень 1953 р. працював на посаді завідувача кафедри технології металів і металознавства. З листопада 1950 р. по грудень 1953 р. був також заступником директора з наукової роботи Куйбишевського індустріального інституту.
Враховуючи особисте прохання вченого Головне правління Міністерства вищої освіти перевело Миколу Шульгу до Львівського політехнічного інституту (ЛПІ) виконувачем обов’язків завідувача кафедри металознавства і термічної обробки металів (грудень 1953 р.).
Докторську дисертацію «Изыскание способов повышения магнитных свойств высококоэрцитивных железо-никель-алюминиевых сплавов» захистив у 1958 р. Вища атестаційна комісія затвердила Миколі Шульзі науковий ступінь доктора технічних наук. У липні 1959 р. отримав звання професора.
З вересня 1960 р. – завідувач кафедри металознавства і термічної обробки металів (потім – фізики металів та матеріалознавства). Упродовж цих років під керівництвом вченого на кафедрі було створено лабораторії: фізичних методів дослідження, ренгенлабораторія, електроплавильна лабораторія, лабораторія з дослідження механічних властивостей металів і сплавів. Це сприяло якісному процесові навчального процесу і дозволило розширити тематику наукових досліджень кафедри.
З травня 1962 р. – декан механіко-технологічного факультету, в організації якого брав безпосередню участь. Підготував кадри для організації нової спеціальності «фізика металів». Професор М. Шульга успішно поєднував педагогічну діяльність з керівництвом кафедрою і факультетом та науковою роботою. Був досвідченим організатором і керівником. Саме його факультет тоді очолював рейтинг ЛПІ за успішністю навчання та розвитком науки.