Дрекслер Ігнатій

Дрекслер Ігнатій Тадеуш Мар'ян (пол. Drexler Ignacy Tadeusz Marian, 9.04.1878 -14.12.1930) – професор Львівської політехніки, вчений-урбаніст, архітектор, мистецтвознавець.

Біографія

Народився у Львові в сім'ї купця Ігнатія та Євгенії з родини Смутних. Родина Дрекслерів походить з Моравії. Серед восьми дітей Ігнатія (1847-1905) та Євгенії Дрекслерів, окрім Ігнатія відомими постатями були також Люна (1882-1933), знана львівська скульпторка та Олександр (1885-1949) – інженер, також вихованець львівської політехнічної школи .

Брати Ігнатій (справа) та Володимир в Хирівському закладі отців Єзуїтів

Одружився Ігнатій з Софією Паславською (докторкою філософії, співачкою, педагогинею вокалу). Вінчання відбулося 21 листопада 1911 р. в костелі Діви Марії Сніжної у Львові (сьогодні вул. Сніжна, 2). Разом мали двох дітей: сина Ігнатія (8.11.1913-26.11.1914) та доньку Христину (31.071917-20.06.1992).

Навчався:

• у Хирівському закладі отців Єзуїтів;
• IV-тій державній гімназії Львова. ;
• на інженерному відділі цісарсько-королівської Політехнічної школи у Львові (1897–1901 рр.), диплом отримав у 1903 р.

Під час навчання у технічній вищій школі та після її завершення продовжував студїї, зокрема слухав лекції з філософії та мистецтва в університетах Львова та Кракова. Здійснив декілька подорожей (1899-1913) містами Австрії, Німеччини, Бельгії, Італії, Франції та ін. з метою вивчення їх архітектури та планування. Був учасником першого (1908, Париж) та другого (1909, Брюссель) Міжнародних дорожних конгресів та Семінару з питань будівництва міст (1912, Берлін.).

Некролог

Помер професор Ігнатій Дрекслер 14 грудня 1930 р. на 52 році життя. Газета "Хвиля" подала інформацію про останні хвилини життя професора так: "Дрекслер тривалий час страждав на захворювання нирок. Вночі з 13-го на 14-те повернувся додому з міста, привітався з донькою і пішов відпочивати. Зранку застали вже його холодне тіло" . Цікаво, що деякі інші джерела вказують на самогубство . Поховали Ігнатія Дрекслера у вівторок 16 грудня в родинному гробівцю на Личаківському цвинтарі. Святкова меса за спокій померлого відбулася 17 грудня в костелі св. Миколая.

Діяльність у Львівській політехніці

Табель випускників факультету сухопутної та водної інженерії (1926-1927). В першому зверху ряді перший справа знизу – проф. Ігнатій Дрекслер

Професори факультету сухопутної та водної інженерії Львівської та Варшавської політехнік. Варшава, 8-9. 02. 1929 р. В першому знизу ряді третій зліва – проф. Ігнатій Дрекслер

Опісля студій у Політехнічній школі у Львові був членом Політехнічного товариства у Львові, а впродовж 1916-1917 рр. входив до його правління. Упродовж 1913-1930 рр. викладав у Політехнічній школі: з літнього півріччя 1913 навчального року на посаді "доцент платний", а з осені 1925 р. – "професор надзвичайний". 24 січня 1924 р. Загальні збори професорів Львівської політехніки іменували проф. надзвичайного І. Дрекслера на професора звичайного. Викладав, зокрема, предмети: Містобудування, Енциклопедія будівництва поселень, Охорона пам'яток мистецтва і культури, Теорія поселень та ін. Очолював кафедру містобудування (створена в 1913 р.). У 1928/1929 навчальному році проф. Дрекслер працював на посаді декана відділу сухопутної та водної інженерії, а впродовж 1929/1930 н.р. – на посаді продекана.

Урбаністика та мистецтво

Упродовж 16.10.1903-16.02.1912 рр. працював інженером у Крайовій управі Галицького сейму, магістратах Кракова (1911) та Львова (1912-1925). У львівському магістраті займав посаду керівника обмірно-регуляційного відділу технічного департаменту . У системі міської службової номенклатури виконував повноваження "радника будівництва" . Працюючи у магістраті виконав низку проектів із впорядкування окремих вулиць та площ. До прикладу: збережено лист від 14.01.1913 р. львівського латинського архієпископа Юзефа Більчевського до завідувача бюро вимірювань та регулювання у Технічному відділі мерії Львова інженера Дрекслера стосовно питання площі навколо костелу св. Єльжбети (сьогодні храм Ольги і Єлизавети, площа Кропивницького, Як теоретик і практик містобудування він вплинув на формування проектної документації. В подальшому були складені програма та умови конкурсу, які ще встигли погодити з Польським політехнічним товариством. Брав участь у конкурсах містобудування, розробив низку планів регулювання: Кракова (1911), Любліна, Перемишля, перший комплексний регуляційний план Львова (1920–1928) та ін. Проект "Великий Краків" передбачав розширення міста за рахунок приєднання сусідніх громад при застосуванні найновіших досягнень у галузі містобудування, санітарії та гігієни, міського господарства тощо. На підставі результатів цього конкурсу мав бути переглянутий будівельний статут Кракова від 17 липня 1883 р. Проект закупили і цей дебют Дрекслера виявився успішним та визначив усю подальшу його діяльність. Він залишив посаду дорожного інженера і перейшов до регуляційного відділу краківського магістрату, де працював над реалізацією регуляційного плану міста. Однак вже за рік І. Дрекслер повернувся до Львова, щоб очолити обмірно-регуляційний відділ технічного департаменту магістрату.

В 1915 р. обмірно-регуляційний відділ підготував і видав карту околиць Львова у масштабі 1:25000, а у 1917 – висотну карту міста у масштабі 1:5000, які увійшли до матеріалів, на підставі яких мали б опрацьовуватися конкурсні пропозиції проекту "Великий Львів". В подальшому були складені програма та умови конкурсу, які ще встигли погодити з Політехнічним товариством (16 жовтня 1918 р.). Вже через два тижні розпочалися листопадові бої у Львові, які призупинили процес. У 1923 р. міська влада Львова замовила розробку проектів у проф. Ігнатія Дрекслера (Львівська політехніка) та Тадеуша Толвінського (Варшавська політехніка). У 1924 р. обидві роботи із супровідним матеріалом експонувались у ратуші. Пізніше ці доробки були застосовані для подальших розробок магістрату в цьому напрямку

Цікаво, що на відміну від проекту Толвінського проект Дрекслера враховував можливість створення у Львові річкового порту, який проектувався ще у 1898 р., хоч і зазначалося, що це справа далекого майбутнього . Так само і два міських тунелі (під Високим Замком та горою Цитадель) проектувалися тільки як наміри на майбутнє. На той час головним завданням, на думку І. Дрекслера, мало стати перетворення радіальної мережі вулиць Львова у радіально-концентричну. Для цього, насамперед, було заплановано будівництво окружної дороги приблизно по лінії "старих міських рогаток", а другої – через навколишні села. Працюючи над планом Великого Львова, Дрекслер вказував на комунікаційні проблеми, які являли собою перешкоду в розвитку сучасного міста, особливо, як він це окреслив, "недорозвиненість" обхідних (хордових) доріг, що уможливили б оминання середмістя в транзитному русі. Він вважав, що для справності вуличного руху необхідним було врегулювання вулиць у кільці, що оточує середмістя, також проведення обхідних вулиць у серединних дільницях, врешті створення окружної дороги лінією міських застав і наступної кільцевої дороги на відстані декількох кілометрів від неї. Залізничні лінії вимагали замикання кільця від південного сходу, а також будівництво нової лінії на північ (у напрямі на Варшаву). Дрекслер обґрунтовував необхідність збільшення території міста, боровся за відкриті озеленені території – як їх належне утримання, так і збільшення та творення нових, про гігієну місць проживання, саме, між іншим, через ці обставини ріку Полтву свого часу впускають у підземний колектор. Це уможливило забудову західної сторони вул. Яблоновських (сьогодні вул. Шота Руставелі) близько 1926 року і згодом будівництво кооперативної Офіцерської Колонії. Принципи містобудівного розвитку Дрекслера частково реалізовані 1931 р., коли до складу Львова увійшли громади Клепарів, Замарстинів, Мале Голоско, Старе і Нове Знесіння, Кульпарків, Сигнівка, частина громад Білогорща, Кривчиці та Козельники, а також у післявоєнних генеральних планах міста. Він брав участь в розробленні Закону Польщі «Про забудову населених пунктів» (1928). У 1920-х роках розробив план розширення та покращення планування Личаківського цвинтаря. Дрекслер був популяризатором ідеї міст-садів . Він підкреслював, що "дерева у рядах уздовж вулиць... слід застосовувати не дуже високі, ані розкидисті різновиди, щоб не заслоняти перехожим вигляду і не забирати світла вікнам прилеглим будинкам. Порядок насадження дерев уздовж будівлі має бути так підібраний, щоб особливо цікаві частини фасадів були добре видимі. Архітектурний ритм будівлі мусить знайти відповідний акомпанемент у розміщенні темних плям корон дерев".

Ігнатій Дрекслер став відомим і завдяки своїм мистецьким вподобанням. Він займався окремими аспектами естетики й мистецтва, продукуючи численні критичні статті, до прикладу: в журналі "Tygodnik Ilustrowany" проаналізував творчість фотографа Яна Булгака (1876-1950); вивчав фрески художника, майстра сакрального живопису Яна Генріка Розена (1891–1982) у Вірменському соборі Львова (автор передмови до альбому фотографій фресок); переклав книгу німецького відомого художника, графіка і скульптора Макса Клінґера (1857-1920) "Малярство і рисунок" тощо . Від 1922 р. спільно з Вітольдом Долинським очолював комісію, яка наглядала за мистецьким рівнем надгробків, які встановлювали на Личаківському цвинтарі.

Бібліографія Ігнатія Дрекслера

(с) Дану статтю підготував кандидат історичних наук Цебенко А. М.