Надольський Отто

Отто Фелікс Надольський (Otto Felix Nadolski; 18.11.1880–04.12.1941) – польський інженер-гідротехнік та бальнеотехнік, ректор Львівської політехніки та дослідник історії закладу, один із проектантів нових водозаборів та гілок львівського водогону

Отто Фелікс Надольський

Походження, освіта та початок професійної діяльності

Народився 18 листопада 1880 р. у с. Ільник (Ilnik) Турківського повіту (нині Самбірського району Львівської області) у родині секретаря повітового уряду в Турці, народного учителя Антонія Надольського.

У 1899 р. успішно склав випускний іспит на атестат зрілості в реальній школі у Львові та вступив на відділ інженерії Вищої політехнічної школи у Львові. У лютому 1902 р. Крайовий відділ Галицького сейму за успіхи у навчанні призначив йому на 1902/03 н. р. стипендію у розмірі 315 крон. У 1902 р., як сумлінний студент, видав у Львові літографовану стенограму навчального курсу професора Юліуша Якси-Биковського (1844–1915) “Енциклопедія машин”.

У липні 1901 р. склав І-й державний іспит на гідротехнічному відділі з оцінкою: “дуже успішно”, а в травні 1904 р. – ІІ-й державний іспит з оцінкою: “дуже успішно” (диплом Ч. 401 від 18.05.1904 р.).

Титульна сторінка основної праці О. Надольського “Споруди для використання водної енергії: гідротехнічні розрахунки”, Львів, 1910.

У 1910 р. на замовлення відділу Союзу ц. к технічних урядників державної будівельної служби у Галичині уклав підручник “Споруди для використання водної енергії: гідротехнічні розрахунки”, де популярно виклав принципи та схеми роботи млинів, турбін, а також описав методику розрахунку їхньої потужності.

У 1911 р. разом з професорами Вищої технічної школи у Львові Романом Інґарденом (1852–1926), Юзефом Рихтером (1843–1917), Тадеушем Фідлером (1858–1933), Максиміліаном Матакевичем (1875–1940) підготував експертний висновок щодо оптимізації експлуатаційних особливостей львівського водогону. З огляду на значні втрати води у міських гідротехнічних спорудах та перманентну нестачу води під час пікових навантажень, колектив експертів висунув до Дирекції водогінних закладів у Львові вимогу про необхідність встановлення водомірів для споживачів.

У червні 1913 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук (диплом від 07.06.1913 р.).

У 1912–1913 рр. працював конструктором на кафедрі водного будівництва Вищої технічної школи у Львові.

У вересні 1912 р. на З’їзді польських техніків у Кракові виголосив доповідь про методологію технічного обстеження здравниць Галичини та представив проект гідротехнічної реконструкції мінеральних джерел містечка Криниця-Здруй.

У 1913–1919 рр. працював на посаді старшого інженера Галицького намісництва у Бялій та у Львові; займався розвідкою джерел мінеральних вод та вивченням їх властивостей, а також проектуванням та будівництвом гідротехнічних споруд.

У квітні 1913 р. на засіданні Польського політехнічного товариства у Львові виголосив доповідь на тему: “Виникнення та способи впорядкування мінеральних джерел”, де проаналізував фізичні та хімічні властивості мінеральних вод на різних галицьких курортах.

У 1913–1914 рр. у здравниці м. Криниця-Здруй виконував санаційні роботи з гідротехнічного забезпечення джерел “Ян” та “Юзефа”. Спочатку ручним свердлом пробив кілька технічних отворів до гірської породи на глибину до 5 м та з метою дослідження взяв проби місцевої води. З 1914 р. – секретар бальнеологічної секції Крайового об’єднання санаторіїв та курортів у Львові (Krajowy Związek Zdrojowisk i Uzdrowisk we Lwowie).

У березні 1914 р. делегований Польським політехнічним товариством (Polskie Towarzystwо Politechniczne) у Львові до складу комісії, яка опрацьовувала результати опитування міських урядів та будівельних управлінь з метою розроблення законопроекту з міського будівництва, який планували розглядати на засіданнях Галицького крайового сейму. До складу цієї комісії, окрім О. Надольського, входили професори Вищої політехнічної школи у Львові Ґустав Бізанц (1848–1925), Іґнацій Тадеуш Дрекслер (1878–1930) та Вітольд Еразмус Рибчинський (1881–1949). У березні 1918 р. обраний до складу Головного відділу Польського політехнічного товариства у Львові.

1 червня 1919 р. мобілізований до польського війська. Завершив кар’єру військового у Корпусі офіцерів артилерії в офіцерському званні поручника посполитого рушення.

Навчально-педагогічна праця та науковий доробок

1 листопада 1919 р. призначений на посаду звичайного професора водного будівництва (ІІІ кафедри) відділу водної інженерії Львівської політехніки. Починаючи з 1920/21 н. р., 20 років поспіль викладав три навчальні дисципліни: “водогони та каналізація міст”, “фундаменти” та “засади бальнеотехніки”.

У 1920 р. одержав офіційне звання урядового уповноваженого цивільного інженера будівництва, техніки агрокультури та цивільного геометра (землеміра).

У 1920 р. у львівському журналі “Czasopismo Techniczne” опублікував статтю “Реконструкція польських курортів, з особливим наголосом на Криниці”.

У 1922/23 н. р. обраний на посаду декана комунікаційного відділу Львівської політехніки; за цією посадою увійшов до складу Сенату.

У 1925/26 н. р. керував семінаром та просемінаром при кафедрі водного будівництва. Для студентів розробив внутрішні правила поведінки, техніки безпеки та користування наявною літературою.

Тричі обіймав посаду ректора Львівської політехніки: у 1926/27 н. р., 1933/34 н. р. та 1935/36 н. р.

Церемонія освячення наріжного каменю під будівництво Будинку польського солдата у Львові (пл. Є. Петрушевича, 3), 1928 р. Присутні: президент Львівської філії Федерації польських спілок захисників Вітчизни Войцех Ґолуховський, дивізійний генерал Польської армії Леонард Скерський (1-й ряд, 2-й справа), бригадний генерал Війська Польського Болеслав Попович (1-й ряд, 1-й справа), урядовий комісар Львова Отто Надольський (1-й ряд, 4-й справа)

Виголошуючи 2 жовтня 1926 р. інавгураційну ректорську промову, до основних проблем закладу відніс гостру потребу будівництва нових навчальних корпусів, окремого приміщення для бібліотеки та третього гуртожитку. Зокрема, у середині 1920-х рр. набір студентів у 7 разів перевищив первинно визначену допустиму кількість слухачів у 300 осіб. З огляду на збільшення бажаючих здобувати вищу технічну освіту, у закладі довелося запровадити вступні іспити. При цьому бракувало належної державної матеріально-технічної підтримки, а студентських внесків було недостатньо для самофінансування. Проте, зважаючи на післявоєнне зубожіння населення, адміністрація свідомо не підвищувала розмір збору.

Під час радянської окупації у 1939/40 н. р. продовжував працювати професором кафедри водопроводів, каналізації та очистки води Львівського політехнічного інституту.

Станом на початок 1939/40 н. р. був автором 16 наукових праць.

4 грудня 1941 р. помер у Львові природньою смертю. Похований тут на Личаківському кладовищі.

Ректор – дослідник історії Львівської політехніки

У 1927 р. опублікував дві праці з історії закладу “П’ятдесятиліття будівель Львівської політехніки” та “ П’ятдесятиліття Львівської політехніки”, які були приурочені до святкування 50-річчя інавгураційного переселення 15 листопада 1877 р. Вищої технічної школи до нових корпусів на вул. Л. Сапєги (нині – вул. С. Бандери). У цих історичних розвідках уперше проаналізовано статистику кількості студентів, їх походження та національний склад, кількості виданих дипломів інженера, присвоєних наукових ступенів доктора технічних наук та звань почесних професорів тощо. У другій праці поміщено тогочасні фотографії головного корпусу та інтер’єру сходів, будинку хімічної лабораторії та зали машинної лабораторії.

Відкриття пам’ятника на честь загиблих польських воїнів 26-го полку піхоти у Львові, 1928 р. Присутні: Отто Надольський (перший зліва), Войцех Ґолуховський, генерали Болеслав Попович, Мечислав Норвід-Нейґебауер, полковник Станіслав Питель

У 1932 р. у Львові за ініціативою Ґрона професорів вийшла колективна праця “Львівська політехніка. Її сучасний стан та потреби”, перший розділ якої уклав О. Надольський під назвою: “Історичний нарис розвитку Львівської політехніки”. Тут професор розкрив своє бачення етапів розвитку закладу упродовж 86 років (1844–1930), структурних підрозділів та подав узагальнюючий аналіз статистичних даних.

Проектно-експертна діяльність

У 1920 р. розробив законопроект про організацію санаторіїв Галичини.

У 1921 р. – член експертної комісії водогонів Ради міста Львова у складі М. Матакевича та Альфреда Кюнеля (1874–1925), яка вивчала технічні можливості будівництва другої гілки львівського водогону Шкло (джерело “Парашка”) – Добростани – Львів. Комісія з’ясувала, що львів’яни сплачували у 10 разів більше коштів за водопостачання за лічильниками, ніж встановлений розмір абонованого водогінного збору. Дирекцію водогінних закладів зобов’язали усунути диспропорцію у формуванні вартості за надані послуги.

У 1922–1927 рр. розробив проекти реновації гідротехнічних споруд у курортних містечках Трускавець, Бусько-Здруй, Івонич-Здруй, Рабка-Здруй, а також у с. Шкло Яворівського повіту, с. Істебна Цешенського повіту та с. Жеґестів Новосондецького повіту.

У 1932 р. разом з викладачами Львівської політехніки М. Матакевичем та Ромуальдом Рослонським (1880–1956) підготував експертний висновок з приводу обстеження водоносних пластів поблизу с. Кам’янобрід на Яворівщині та м. Городок Яґеллонський, яке у 1929–1930 рр. проводила Дирекція водогінних закладів м. Львова. Проект передбачав створення нових водозабірних станцій для водопостачання міста, оскільки потужностей діючих гідротехнічних споруд у с. Воля Добростанська, с. Шкло та с. Великополе на Яворівщині не вистачало для забезпечення водою приміських сіл Клепарова, Замарстинова та Знесіння. Згідно з проектом “Великий Львів” ці приміські села мали увійти до складу міської громади.

У 1922–1923 рр. спроектував гідротехнічні споруди на курорті м. Цехоцинек, а у 1926–1927 рр. – міський водогін у м. Дрогобич.

У 1925 р. розробив проект споруд для використання водної енергії на річці Попрад поблизу житлового масиву Цигановіце у Старому Сончі та у 1926 р. – у м. Мостиська.

Праця в органах місцевого самоврядування

Відкриття Східних торгів у парку Кілінського (Стрийський парк) у Львові, перед павільйоном Польського промислового банку, 1929 р. У першому ряду: міністр промисловості та торгівлі Євгеніуш Квятковський (зліва), урядовий комісар Львова Отто Надольський (справа), між ними (позаду) Директор торгів Генрик Ґроссман

У 1929–1930 рр. працював на посаді урядового комісара та виконував обов’язки президента м. Львова. У 1929–1931 р. входив до складу журі з відбору проекту будівництва Костелу Матері Божої Остробрамської (нині – Церкви Покрови Пресвятої Богородиці на вул. Личаківській; архітектор Тадеуш Обмінський (1874–1932)) у Львові, а згодом – керував будівельним комітетом.

У травні 1939 р. на місцевих виборах був обраний до складу Ради міста Львова (Rada Miasta Lwowa) за списком Християнського-національної аграрної партії (Chrześcijańsko-Narodowe Stronnictwo Rolnicze); виконував функції заступника голови фракції.

Членство у фахових товариствах

У 1923–1934 рр. – член Державної курортної ради (Państwowa Rada Uzdrowiskowa).

У 1925–1930 рр. – член Воєводської водної ради у Львові (Wojewodska Rada Wodna), а у 1931–1936 рр. – її президент.

У 1937 р. – почесний член Польського лісового товариства (Polskie Towarzystwо Leśne).

У 1936–1939 рр. – президент Польського політехнічного товариства у Львові.

Відзнаки та нагороди

1 вересня 1930 р. нагороджений Золотим Хрестом Заслуги (Złoty Krzyż Zasługi).

11 листопада 1937 р. за заслуги перед державою нагороджений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі (Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski).

У 1933 р. за заслуги перед громадою м. Криниця-Здруй одержав звання почесного мешканця.

Примітки

1.      Державний архів Львівської області. Ф. 2 (Магістрат королівського столичного міста Львова), оп. 26, спр. 2123, 4 арк.; Ф. 27 (Львівська політехніка), оп. 3, спр. 464, 1 арк.; Ф. 27, оп. 5 т. 3, спр. 10996, 11 арк.

2.      Centralny Wоdоciąg Lwowski w r. 1921. Sprawozdanie ekspertów. Lwów: Nakładem gminy król. stol. miasta Lwowa, 1921. 29 s.

3.       Czterdziestolecie Polskiego Towarz. Politechnicznego // Kurjer Lwowski. Nr. 137. 23.03.1918. S. 2.

4.      Doktoraty techniczne // Kurjer Lwowski. Nr. 323. 16.07.1913. S. 3.

5.       Kronika. Egzamin dojrzałości // Kurjer Lwowski. Nr. 172. 23.06.1899. S. 3.

6.       Kronika. Z Krakowa // Kurjer Lwowski. Nr. 424. 15.09.1912. S. 2.

7.       Listy z kraju. Krynica // Kurjer Lwowski. Nr. 484. 21.10.1913. S. 6–7.

8.       Nadolski, Otto. Pięćdziesięciolecie gmachów Politechniki Lwowskiej. Odbitka “Towarzystwa Technicznego”, 1927. 8 s.

9.       Nadolski, Otto. Pięćdziesięciolecie Politechniki Lwowskiej // Przegląd techniczny. Tygodnik poświęcony sprawom techniki i przemysłu. T. 66. Warszawa, 1928. S. 118–123.

10.    Nadolski, Otto. Powstawanie i sposoby ujmowania źródeł mineralnych. Odczyt, wygloszony 9 kwietnia 1913, w Tow. Polіtechnicznem we Lwowie. Lwów: I. Zwjąskowa drukarnia, 1918. 40 s.

11.    Nadolski, Otto. Zakłady o sile wodnej. Obliczenia hydrotechniczne (45 rysunköw w tekście i 2 tablice). Wydawnictwo Związku c. k. urzedników technicznych, Państwоwej slużby budowniczej w Galicyi. Lwów: Drukarnia i litografia Pillerа-Neumanna, 1910. 127 s.

12.    Orzeczenie ekspertów prof. dr Maksymiljana Matakiewicza, prof. dr Ottona Nadolskiego i doc. dr Romualda Roslonskiego w sprawie wynikow badan terenow wodonosnych pod Kamienobrodem i Grodkiem Jagiellonskim, przeprowadzonych w latach 1929–1932 przez Dyrekcje Zaktadow Wodociągowych miasta Lwowa. Odbitka z czasopisma “Gaz i Woda”, tom XIII, strona 101–116 (1933). 16 s.

13.    Politechnika Lwowska. Jej stan obecny i potrzeby. Lwów: z pierwszej związkowej drukarni, 1932. 272 s.

14.    Przemówienie inauguracyjne J. M. Rektora Politechniki Lwowskiej Prof. Dra Ottona Nadolskiego wygloszone w dniu otwarcia nowego roku szkolnego 2. pażdziernika 1926 roku. Odbitka z “Czasopisma Technicznego”, 1926. 6 s.

15.    Rózne wiadomości. Osobiste // Kurjer Lwowski. Nr. 146. 27.05.1904. S. 3.

16.   Strzelecka A. Nadolski, Otto (1880–1941), Wasserbauer // Österreichisches Biographisches Lexikon. 1815–1950, Bd. 7 (Lfg. 31, 1976), S. 17f.  URL: https://www.biographien.ac.at/oebl/oebl_N/Nadolski_Otto_1880_1941.xml

17.    Stypendja. Politechnika (Lwów) // Kurjer Lwowski. Nr. 40. 09.02.1902. S. 4.

18.    Ustawa budowlana dla miast a Towarz. politechniczne // Kurjer Lwowski. Nr. 102. 17.03.1914. S. 2.

(с) Дану статтю підготувала: завідувачка відділу дослідження книжкового фонду Уляна Уська.