Михалевич Кирило Неофітович: відмінності між версіями
Більше дій
Немає опису редагування |
|||
| (Не показано 22 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
'''Кирило Неофітович Михалевич''' – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук | '''Кирило Неофітович Михалевич''' – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук | ||
==Коротка біографія і професійна діяльність== | ==Коротка біографія і професійна діяльність== | ||
Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області. | Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області. | ||
До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському. | До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 102–104.</ref> | ||
У 1926 р. став студентом хімічного факультету [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]. Завершив навчання 1932 р. з відзнакою. Впродовж навчання працював виконувачем обов’язків молодшого асистента кафедри неорганічної і аналітичної хімії (1929–1930) і молодшим асистентом цієї кафедри (1930–1931).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
У | У період 1932–1939 рр. – старший асистент кафедри фізичної хімії, а, також, асистент і викладач (1939–1941) кафедри фізичної і колоїдної хімії [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. | ||
Під час німецької окупації, з 1940 р. – технічний керівник промислової кооперативної артілі «Хімік» (м. Львів), згодом – цеховий інженер (1941–1944).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
З 1944 р. – асистент кафедри технології неорганічних речовин Львівської політехніки. Займав посаду виконувача обов’язків доцента кафедри загальної і неорганічної хімії (1944). Упродовж 1945–1963 рр. – доцент кафедри. Згодом – заступник декана хіміко-технологічного факультету (1958–1959) Львівського політехнічного інституту.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
Після закінчення аспірантури [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка] захистив кандидатську дисертацію на тему: «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955) і отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
У період 1963–1965 рр. – викладач хімії Вищого технічного інституту кхмеро-радянської дружби в м. Пном-Пень Королівства [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B0 Камбоджа]. | |||
З 1965р. – доцент кафедри аналітичної хімії ЛПІ, з 1966 р. – виконувач обов’язків завідувача цієї кафедри, з 1967 р. – професор кафедри. Упродовж 1968–1978 рр. – завідувач кафедри аналітичної хімії.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
Працював професором-консультантом кафедри аналітичної хімії (1979–1986), за сумісництвом – старшим науковим співробітником НДС-4 (1971), старшим науковим співробітником НДС-42 Львівського політехнічного інституту (1973, 1976–1979).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
Під керівництвом Кирила Михалевича 8 осіб захистили кандидатські дисертації. | |||
У 1979р. вийшов на пенсію. | |||
Помер у Львові 2 березня 1986 р.<ref>Михалевич Кирило Неофітович // Львівщина та львів'яни : енциклопед.-біогр. довід. / [упоряд.: Л. С. Василенко, М. В. Войтович, В. М. Губенко [та ін.]]. Львів : Віка, 2004. Вип. 1. С. 419. (Новітня історія України. Нові імена).</ref> Похований на Личаківському цвинтарі. | |||
==Наукова діяльність== | |||
Напрям наукових досліджень – комплексні сполуки. | |||
Автор понад 120 наукових публікацій.[[Файл: Scan_1_25_05_Михайлевич.jpg|150px |thumb|left| Восстановительные способности тетрацианомолибдеатов. Научные записки. 1955.]] Серед них: «Гидролиз комплексного гидроксоцианида четырехвалентного молибдеата» (1932); «Изучение гидролиза комплексных цианидов» (1932); «Рефрактометрическое исследование системы: бензол, циклогексан, четыреххлористый углерод» (1932); «Комплексные цианиды четырехвалентного молибдена» (1950); «Восстановительные способности тетрациано-молибдеатов» (1953); «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955); «Синтез тетра-циано-гипосульфомолибдеата калия» (1956); «Получение сернистых производных гидроксоцианокобальтиатов» (1960); «Реакции непредельных эфиров ароматических сульфокислот» (1971); «Каталітичне окислення етилену до щавелевої кислоти» (1975); | |||
Автор 8 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Способ окислительно-восстановительной полимеризации» (1956); «Химический способ очистки ниобия от окисной пленки» (1965).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342. </ref> | |||
==[[Бібліографія Кирила Михалевича]]== | |||
== Примітки == | |||
{{reflist}} | |||
<references />(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна | |||
[[Категорія:Персоналії]] | |||
Поточна версія на 14:28, 19 липня 2026
Кирило Неофітович Михалевич – український науковець, фахівець у галузі хімічних комплексних сполук
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 14 лютого 1905 р. у м. Ковелі сучасної Волинської області.
До 1920 р. навчався в середній школі математично-природничого типу в м. Володимир-Волинському.[1]
У 1926 р. став студентом хімічного факультету Львівської політехніки. Завершив навчання 1932 р. з відзнакою. Впродовж навчання працював виконувачем обов’язків молодшого асистента кафедри неорганічної і аналітичної хімії (1929–1930) і молодшим асистентом цієї кафедри (1930–1931).[2]
У період 1932–1939 рр. – старший асистент кафедри фізичної хімії, а, також, асистент і викладач (1939–1941) кафедри фізичної і колоїдної хімії Львівського політехнічного інституту.
Під час німецької окупації, з 1940 р. – технічний керівник промислової кооперативної артілі «Хімік» (м. Львів), згодом – цеховий інженер (1941–1944).[2]
З 1944 р. – асистент кафедри технології неорганічних речовин Львівської політехніки. Займав посаду виконувача обов’язків доцента кафедри загальної і неорганічної хімії (1944). Упродовж 1945–1963 рр. – доцент кафедри. Згодом – заступник декана хіміко-технологічного факультету (1958–1959) Львівського політехнічного інституту.[2]
Після закінчення аспірантури Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему: «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955) і отримав науковий ступінь кандидата хімічних наук.[2]
У період 1963–1965 рр. – викладач хімії Вищого технічного інституту кхмеро-радянської дружби в м. Пном-Пень Королівства Камбоджа.
З 1965р. – доцент кафедри аналітичної хімії ЛПІ, з 1966 р. – виконувач обов’язків завідувача цієї кафедри, з 1967 р. – професор кафедри. Упродовж 1968–1978 рр. – завідувач кафедри аналітичної хімії.[2]
Працював професором-консультантом кафедри аналітичної хімії (1979–1986), за сумісництвом – старшим науковим співробітником НДС-4 (1971), старшим науковим співробітником НДС-42 Львівського політехнічного інституту (1973, 1976–1979).[2]
Під керівництвом Кирила Михалевича 8 осіб захистили кандидатські дисертації.
У 1979р. вийшов на пенсію. Помер у Львові 2 березня 1986 р.[3] Похований на Личаківському цвинтарі.
Наукова діяльність
Напрям наукових досліджень – комплексні сполуки.
Автор понад 120 наукових публікацій.
Серед них: «Гидролиз комплексного гидроксоцианида четырехвалентного молибдеата» (1932); «Изучение гидролиза комплексных цианидов» (1932); «Рефрактометрическое исследование системы: бензол, циклогексан, четыреххлористый углерод» (1932); «Комплексные цианиды четырехвалентного молибдена» (1950); «Восстановительные способности тетрациано-молибдеатов» (1953); «Восстановительные свойства гидроксотетрацианомолибдеатов» (1955); «Синтез тетра-циано-гипосульфомолибдеата калия» (1956); «Получение сернистых производных гидроксоцианокобальтиатов» (1960); «Реакции непредельных эфиров ароматических сульфокислот» (1971); «Каталітичне окислення етилену до щавелевої кислоти» (1975);
Автор 8 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Способ окислительно-восстановительной полимеризации» (1956); «Химический способ очистки ниобия от окисной пленки» (1965).[2]
Примітки
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 102–104.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 342.
- ↑ Михалевич Кирило Неофітович // Львівщина та львів'яни : енциклопед.-біогр. довід. / [упоряд.: Л. С. Василенко, М. В. Войтович, В. М. Губенко [та ін.]]. Львів : Віка, 2004. Вип. 1. С. 419. (Новітня історія України. Нові імена).
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна