Переключити меню
Toggle preferences menu
Переключити особисте меню
Ви не увійшли до системи
Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви внесете будь-які редагування.

Комаров Михайло Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Історія Львівської політехніки в особистостях
Frankiv (обговорення | внесок)
Створена сторінка: міні|'''Михайло Степанович Комаров''' '''Михайло Степанович Комаров''' – видатний вчений, фахівець у галузі механіки ==Коротка біографія і професійна діяльність== Народився 10 жовтня 1910 р. в с. Сохтиш Іваново-Вознесене...
 
Немає опису редагування
 
Рядок 48: Рядок 48:


(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна
[[Категорія:Персоналії]]

Поточна версія на 14:24, 19 липня 2026

Михайло Степанович Комаров

Михайло Степанович Комаров – видатний вчений, фахівець у галузі механіки

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 10 жовтня 1910 р. в с. Сохтиш Іваново-Вознесенесенської губернії (нині Івановська область, РФ).

З 1926 р. працював слюсарем та навчався в Ярославльському технікумі.[1]

У 1933 р. вступив до Московского механико-машиностроительного института им. Н. Э. Баумана (нині – Московский государственный технический университет им. Н. Э. Баумана (МГТУ)). Одночасно з навчанням працював конструктором в управлінні будівництва палацу Рад у Москві (1936–1939). Тема дипломного проекту М. Комарова пов’язана саме з цією роботою.

З 1938 р., після закінчення навчання, працював в інституті на посаді лаборанта, потім – асистента кафедри. Упродовж 1941–1945 рр. – заступник декана механіко-технологічного факультету.[2]

У 1944 р., без відриву від виробництва, закінчив аспірантуру при Московском высшем техническом училище им. Н. Э. Баумана (нині – МГТУ) та захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

З червня 1945 р. скерований на роботу до Львівського політехнічного інституту. У 1946 р. вченому присвоєно вчене звання доцента. З 1947 р. став завідувачем кафедри деталей машин, яку у 1951 р. під його керівництвом було об’єднано з кафедрою теорії механізмів та машин.[1]

У 1952 р. захистив докторську дисертацію, через рік затверджений у вченому званні професора.[1] Займав посаду професора кафедри деталей машин і підйомно-транспортних механізмів. Від 1954 р., в результаті поділу цієї кафедри, було створено дві: деталей машин та теорії механізмів і машин та підйомно-транспортних машин, завідувачем якої став М. Комаров (до 1987 р.)

У 1962 р. механічний факультет поділено на механіко-машинобудівний і механіко-технологічний факультети. Деканом новоствореного механіко-машинобудівного факультету став професор М. Комаров (1962–1972). Під його керівництвом відкрито нову спеціальність «Динаміка і міцність машин». Кафедра стала випусковою та профілюючою і впродовж 1969–1976 рр. випустила 185 інженерів-дослідників.[1]

Помер 29 листопада 1987 р. у Львові. Похований на Янівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Досліджував проблеми динаміки вантажопідйомних машин та їхніх привідних пристроїв.

На основі цього напряму наукової діяльності створив наукову школу.

Динамика механизмов и машин. М., 1969.

Висвітлював загальні і приватні методи пізнання, а також теоретичні прийоми і складові елементи наукових досліджень.

Надавав способи визначення розрахункових навантажень, що сприймають машини та їх елементи в процесі експлуатації.[3] Піднімав питання планування і техніки експериментів, а також використання ЕОМ в наукових дослідженнях.

Основы научных исследований : учебное пособие

Його праці містять приклади досліджень робочих процесів механічних систем, що підсилювало фундаментальну підготовку студентів з питань, які, на той час, були мало відображені, або, зовсім відсутні в навчальних програмах навчальних закладів.

Опублікував понад 100 наукових праць. Серед них: «Динамика многосвязных приводных устройств» (1968); «Динамика механизмов и машин» (1969); «Динамика гидровибратора с возвратно-поступательным движением» (1971); «Об одном методе составления уравнений колебаний многомассовых балок» (1975); «О принципах управления электромеханических систем по некоторым критериям прочности и производительности» (1976); «Исследование динамики механизмов передвижения автопрогрузчиков (1976); «О пуске грузоподьемного устройства с гидроприводом» (1979); «Основи научных исcледований» (1982).

Очолював редакційну колегію збірника наукових праць Львівського політехнічного інституту «Некоторые вопросы динамики машин».

Підготував 10 кандидатів наук.[4]

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Електронний архів Науково-технічної бібліотеки
  2. ↑ Енциклопедія сучасної України
  3. ↑ Комаров М. С. Основы научных исследований : учеб. пособие для студентов машиностроит. специальностей вузов. – Львов : Вища шк, 1982. – 128 с.
  4. ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 65–67.

(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна