Перегляд вихідного коду сторінки Андрієвський Олександр Іванович

[[Файл:Олександр Іванович Андрієвський.jpg|міні|'''Олександр Іванович Андрієвський''']]

'''Олександр Іванович Андрієвський''' – основоположник Львівської школи досліджень напівпровідникових матеріалів, заслужений діяч науки і техніки УРСР. 

==Коротка біографія і професійна діяльність==
Народився 26 серпня 1900 р. у м. Харкові.

У 1929 р. заочно закінчив 
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8 Харківський інститут народної освіти]. На базі фізичної лабораторії   [http://www.pz.gov.ua/dept/101300 Харківського інституту інженерів залізничного транспорту] організував випуск ртутних тиратронів і газотронів для експериментальних і виробничих цілей. 

У 1941 р. разом з Харківським інститутом інженерів залізничного транспорту евакуювався у Ташкент, де працював до 1945 р. У 1944 р. захистив кандидатську дисертацію, здобув учений ступінь кандидата технічних наук, з 1947 р. – доцент. <ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 15–17.</ref>

У 1945  р. направлений у [[Львівський політехнічний інститут]] на посаду завідуючого кафедрою фізики<ref>[https://lpnu.ua/zf/istoriia-kafedry Історія кафедри загальної фізики]</ref>, якою керував до 1975 р.

У 1953 р. після захисту докторської дисертації став доктором технічних наук, у 1955 р. затверджений у вченому званні професора кафедри фізики.

Був керівником 40 кандидатських і восьми докторських дисертацій.

Упродовж 1954–1968 рр. – проректор з наукової роботи Львівського політехнічного інституту, приділяв велику увагу підготовці інженерних і науково-педагогічних кадрів.

О. Андрієвський – кавалер орденів та інших почесних відзнак СРСР.
У 1965 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

Помер 18 січня 1976 р. Похований на Янівському цвинтарі.

==Наукова діяльність==
Опублікував 200 наукових праць у галузі газового розряду електронних та іонних процесів, теорії і практики застосування напівпровідників. <ref>Памяти Александра Ивановича Андриевского : [некролог] // Физическая электроника: республик. межведомств. науч.-техн. сб. / Львовский ордена Ленина политехнический институт. Львов : Вища шк., 1976. Вып. 12. С. 137–138.</ref> Серед його наукових робіт: "Исследование особенностей [[Файл: Физическая электроника 2.jpg|150px|thumb|left|міжвідомчий науково-технічний збірник "Физическая электроника"]]строения поликристаллического слоя меднозакисных элементов и разработка нового метода их получения" (1953 р., докторська дисертація); "Рентгенографические исследования фазового состава меднозакисного слоя при наличии химических примесей" (Львов, 1958, співавтор Г. Мочарнюк); "О вычислении энергетического спектра в полупроводниках" (1974, співавтор Я. Буджак). Відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Физическая электроника».

Андрієвський Олександр Іванович – засновник Львівської школи дослідження напівпровідникових матеріалів. Наступником став його учень – доктор фізико-математичних наук професор Йосип Набитович.

Будучи провідним фахівцем дослідження напівпровідникових матеріалів, надавав наукову допомогу багатьом працівникам кафедр львівських вищих навчальних закладів: університету, педагогічного та медичного інститутів.

= Примітки =

{{reflist}}<references />

==[[Бібліографія Олександра Андрієвського]]==


(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна
[[Категорія:Персоналії]]